Question

17-02-2024

Мені 17 років, я маю чітке розуміння того, що буде якщо я не буду дотримуватися чогось, або взагалі ігнорувати щось. Я знаю наслідки будь-яких моїх дій, знаю що буде очікувати в поганому випадку. Але я так втомилася від того, що мої батьки занадто сильно через це хвилюються. Я знаю, що всім батькам спокійніше коли їх дитина здорова та не має проблем, але це якось занадто. Чому коли я банально не хочу їсти або коли мені взагалі не хочеться їсти те що подано, мене потрібно зовсім позбавити будь-якої іншої їжі? Чому саме в у "вирок" я повинна або зовсім не їсти що мені хочеться або їсти те до від чого мені гидко? Так, я занадто прискіплива у їжі, але хіба це не є нормальним? Чому саме від цього вони настільки сильну сварку влаштовують, через яку мені навіть соромно піти і поїсти хоча б щось? Чому я боюсь саме того, що після сварок вони будуть сидіти між собою і говорити про те, що я з'їла за день і в якій кількості. Мені це не подобається. Добре вже з їжею, але чому тоді постійні розмови з ними перетворюються на зрівняння мне з кимось іншим, або до прискіпливих розмов про мій зовнішній вигляд, про моє здоров'я, про те, що мені потрібно спеціально забути про всі свої страхи та знайти якихось друзів. Чому вони не намагаються врахувати мою думку? Іноді мені так хочеться щоб їх розмови зі мною не були занадто сильно зациклюватись на тому, що я занадто не така як їм хочеться. Мені хочеться чути такі питання: " "А чому ти не хочеш мати друзів?", "А який в тебе настрій і чому не хочеш поїсти?" "А як ти себе відчуваєш?". Я не хочу постійно відчувати сором перед ними за себе, мені не хочеться відчувати себе гіршою у всьому коли вони говорять про мене, мені не хочеться відчувати занадто сильну їх опіку за моє здоров'я. Я так втомилася від цього всього. Чи можливо знайти якийсь вихід з цієї ситуації, навіть коли вони не хочуть йти на контакт? Мені хочеться спокійне життя з батьками, які знають що я сама розумію всі ризики і не треба мені повторювати це все кожен день.

Питання від: Настя ; Вік: 17

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

06-01-2024 відчуваю відповідальність за батьків

05-12-2023 Чоловік не хоче жити окремо від батьків

08-06-2023 Як переїхати від батьків з хлопцем , якщо вони проти?

04-10-2022 Спеціалісти PAS по батьківському відчуженню дитини в Німеччині

11-06-2022 Жити окремо від батьків

10-01-2022 Як переїхати від батьків щоб не було скандалу?

05-01-2021 Завищена планка від батьків

17-08-2020 Жінка хоче щоб я відмовився від своїх батьків. Як мені бути?

01-07-2018 Відношення батьків до хлопця

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 1 · 2024-02-18 11:27:03

Доброго дня, Настьо!

Ви зараз знаходитесь в юнацькому віці, коли дослідження своєї особистості та сеперація від батьків - дуже плідні заняття, враховуючи Ваші вікові особливості. У Вас може виникати багато сумнівів щодо того, чи все з Вами гаразд, можуть навіть виникати депресивні реакції і екзистенційні кризи з оглядом на сімейну історію і особливості Вашого характеру. Проте, нічого з цього не я невирішуваним, все можна вирішити, але поступово.

Батьків уже не зміниш, такі вони люди. Тривожні, контролюючі. Певне, вони самі прережили багато труднощів та життєвих криз, тож проєктують на Вас своє занепокоєння і бажання тримати під контролем хоч щось (хоча б Ваше життя), і це їх механізм справлятися.
Плюс, багато хто з батьків горює, коли дитина покидає батьківський дім, особливо якщо все життя батьків в минулому було зав'язано саме на дитині. Тому вони можуть неусвідомлено тримати Вас біля себе і сприймати як маленьку.

В цій ситуації важливо поступово опановувати себе як дорослу людину, будувати своє майбутнє таким, як Вам хочеться, і вибудовувати здорові кордони з батьками в делікатній, але наполегливій формі. Так, що Ви їсте, як виглядаєте і з ким спілкуєтесь - то Ваша особиста справа.
Можна, до прикладу, на питання про друзів відповісти "Дякую, але мені нормально самій" (якщо Вам нормально самій) або "Я б хотіла знайти друзів, але поки нема ресурсу це робити" (якщо Ви все ж хочете друзів). Думаю, батьки зрозуміють.
На питання про іжу "Дякую, але мені ця їжа не до смаку, я краще приготую і/або з'їм щось інше." В радянські часи через постійні дефіцити продуктів була практика змушувати дітей їсти, коли ті не хочуть ("їж що дали, завтра і того не буде"). Це зараз ми розуміємо, що це провокує РХП, але тоді в людей здебільшого тих знань не було, тому маємо що маємо. Головне, щоб у Вас були власні тілесні та особисті кордони, навіть поки Ви ще живете з батьками.

Ну, і подумати про своє майбутнє в плані навчання і/або роботи, щоб було якесь заняття по душі, якесь джерело доходу з можливістю з'їхати в перспективі. А для психологічної підтримки звернутися до психолога у своєму навчальному закладі або почекати повноліття, і обрати психотерапевта вже на платній основі. Удачі!

Answer 2 · 2024-02-20 08:14:51

Добрый день!

цитата:

Чи можливо знайти якийсь вихід з цієї ситуації, навіть коли вони не хочуть йти на контакт?

К сожалению, ваша ситуация с родителями уже зашла в тупик.

И сейчас вам может помочь только медиатор, а именно - семейный психолог.
Но для этого ваши родители должны иметь желание обратиться к специалисту, что вероятнее всего, они делать не будут.

Вы можете, конечно, учиться противостоять давлению родителей.
Но для этого вам потребуется индивидуальная работа с психологом, оплачивать которую должны будут опять-таки ваши родители.

цитата:

Мені хочеться

Поэтому у вас есть только один вариант решения проблемы - становиться материально независимой от родителей.
Тогда вы сможете жить отдельно от них и не только питаться и выглядеть так, как хотите, но и решить все свои проблемы с помощью психотерапии, которую будете оплачивать самостоятельно.

гіперопіка від батьків.

Поради відвідувачів