Хочу розібратися в собі. Зрозуміти причини такої моєї реакції...

Question

Доброго дня! Розумію, що моя проблема може здатися вам смішною, порівняно з... Але, якщо це мене турбує, значить, це важливо, і мені треба розібратися в собі. 
Сьогодні була на манікюрі. Ходжу до цієї майстрині більше року.  Мені легко з нею і комфортно. Але сьогодні сталася якась неприємна для мене ситуація. Моя майстер почала підсміюватися, що, як завжди, я відносила нігті не ідеально, два поламалися... і в такому ж дусі. Ніби вичитувала мене, як школярку. Спершу я віджартовувалася щось, але потім в один момент заклякла: настільки стало неприємно. Ну нічого собі, подумала, я ж кошти плачу, і не малі, але щоб мене ще стидили... Вона мовчки сопіла і сердито пиляла нігті далі... Я її запитала: Чого ти така зла якась сьогодні.... Вона почала розповідати щось за домашні клопоти, як її дитина задовбала.... Щось таке... Далі ми ніби розговорилися, і все ок. Але... Я РОЗУМІЮ, ЩО ЗІ МНОЮ - НЕ ВСЕ ОК!
ПО -перше. Я не змогла її поставити на місце при перших спробах мене пристидити!  
ПО-друге. Її настрій я чомусь прийняла на себе. Ніби я винна, що вона зла, бо я погано відносила нігті... Водночас я впевнена, що ця сама майстер не з усіма так дозволяє собі поводитись.
БОЖЕ, я не хочу цього!!! Я розумію, що мені треба з цим попрацювати... Попрацювати над собою. Так, це одна історія з мого життя. Але вона дуже показова... Для мене. Допоможіть! В якому напрямку рухатися. 
P/S. Після таких от ситуацій щоразу собі кажу, що треба бути жорсткішою з усіма, не розпливатися, бути напоготові... А потім думка, що, а, може, треба простіше до всього ставитися...

Павел Леонидович Басанский · Accepted Answer

Доброго дня! 
[quote]Розумію, що моя проблема може здатися вам смішною, порівняно з...[/quote]
Цікаве припущення. Але дуже красномовне, яке говорить про ДАВНЮ ЗВИЧКУ себе ПОРІВНЮВАТИ та ЗНЕЦІНЮВАТИ.
Перша думка в мене: "нарцисична травма".
[quote]Але, якщо це мене турбує, значить, це важливо, і мені треба розібратися в собі[/quote]
Так і є. Тобто процес вибудови САМОцінності вже триває. І це добре.
[quote]Ходжу до цієї майстрині більше року. Мені легко з нею і комфортно[/quote]
Оце, з одного боку найдивніше, а з іншого - досить звичайне.
Найдивніше тому, що, ця майстриня навряд чи дивним чином змінилася саме останнім часом в поганий бік. Скоріш за все такою токсичною була завжди, але Вами це якось не помічалось... Тому й дивно, що було комфортно. Скоріш за все "звично" було, а не комфортно - як і з деякими близькими людьми.
А звичайне тому, що люди з нарцисичною трамою схильні НЕ ПОМІЧАТИ подальшого травмування себе. Бо цей  
дискомфорт переживався надто часто - тому й чутливість до нього зникла.
Оці прояви:
[quote]Моя майстер почала підсміюватися[/quote]
[quote]як завжди, я відносила нігті не ідеально[/quote]
[quote]Вона мовчки сопіла і сердито пиляла нігті далі...[/quote]
[quote]Вона почала розповідати щось за домашні клопоти, як її дитина задовбала....[/quote]
говорять саме про виражений НАРЦИСИЗМ майстрині. 
Насміхання, критика, схильність до "ідеалів" та порівняння - нав'язливий перфекціонізм, знецінення, звинувачення, невдоволення іншими, егоїстичність (бачте, її "дитина задовбала" - скоріш за все ти дитину задовбала своїм егоїзмом та безпідставними придирками), виправдання себе - клопоти, дитина тощо.
Цікаво, на кого з Ваших батьків вона схожа? Хоча може й на бабусю.
[quote]Ніби вичитувала мене, як школярку[/quote]
НЕ "ніби", а саме ЯК школярку. Позиція зверху вниз, "критикуюча батьківська". До неї схильні всі нарциси (звісно не тільки вони), бо вона дає великий простір для ВЛАДИ та до маніпулювання іншими.
[quote]Спершу я віджартовувалася[/quote]
Мабуть це звичний прийом? Щоб типу подружитися з агресором, проявити диво дипломатії, якось його розслабити та задобрити. Тобто зробити його типу безпечним. Звісно, що умовно. Так?
[quote]але потім в один момент заклякла: настільки стало неприємно[/quote]
Накопичилося тобто - негативу стало забагато.
[quote]але щоб мене ще стидили...[/quote]
Впевнений, це щось дуже Вам знайоме по життю. Особливо в дитинстві.
[quote]Я її запитала: Чого ти така зла якась сьогодні....[/quote]
Гарне запитання, по суті та для додаткової інформації.
[quote]Далі ми ніби розговорилися, і все ок[/quote]
Ок?! Ви просто "заговорили" проблему. Знайшли типу виправдання подібної поведінки майстрині. Саме "типу", бо виправдання подібному НЕМАЄ.
[quote]Але... Я РОЗУМІЮ, ЩО ЗІ МНОЮ - НЕ ВСЕ ОК![/quote]
Так і є. Бажано завжди довіряти собі та своїм почуттям.
[quote]ПО -перше. Я не змогла її поставити на місце при перших спробах мене пристидити![/quote]
[quote]ПО-друге. Її настрій я чомусь прийняла на себе. Ніби я винна, що вона зла, бо я погано відносила нігті...[/quote]
Це і є ТИПОВІ наслідки отриманої в дитинстві нарцисичної травми. Травмовані приймають на себе чужий настрій, бо до цього їх ще в дитинстві привчають нарцисичні батьки - роблять їх ВІДПОВІДАЛЬНИМИ за власний негативний настрій. Як і звичне почуття провини, яким часто маніпулюють нарциси. А також безпорадність - бо НЕБЕЗПЕЧНО ставити на місце нарцисичних батьків, бо отримаєте від них вдвічі-втричі більше.
[quote]Водночас я впевнена, що ця сама майстер не з усіма так дозволяє собі поводитись[/quote]
Так, інстинктивно відчуває, з ким можна, а з ким - небажано, бо небезпечно. Але пробує все одно. Натура. Подібні не змінюються.
[quote]БОЖЕ, я не хочу цього!!![/quote]
Дуже добре, що не хочете. Це гарний знак. Він про наявність здорової частини в особистості, яка прагне поваги і любові.
[quote]Я розумію, що мені треба з цим попрацювати... Попрацювати над собою. [/quote]
Так і є, треба. Але не самій, а зі спеціалістом.
[quote]Так, це одна історія з мого життя. Але вона дуже показова... Для мене[/quote]
100% показова. Одна історія з десятків або навіть з сотень подібних у Вашому житті. Впевнений, що зможете пригадати декілька з них одразу. Інші - трохи згодом.
[quote]Допоможіть! В якому напрямку рухатися[/quote]
Допомагаю. В напрямку до особисто обраного психолога. На терапію "нарцисичної травми". Самі з цим НЕ впораєтеся. Надто болюче. І підходів не знаєте, і їх легко і просто не пояснити.
[quote]P/S. Після таких от ситуацій щоразу собі кажу, що треба бути жорсткішою з усіма, не розпливатися, бути напоготові... [/quote]
Так. Цей висновок робить більшість з тих, хто в дитинстві був травмований нарцисами. Але легше сказати, ніж зробити.
[quote]А потім думка, що, а, може, треба простіше до всього ставитися...[/quote]
Простіше ставитись до токсичного знецінення?
Дурна думка, женіть її з голови.

Ольга Мамедівна Кириллова · Answer

Добрий вечір! Ваша проблема не здається мені смішною, тому що вона стосується таких важливих речей, як власні кордони,  самооцінка, комфортне спілкування та інші."
"ПО -перше. Я не змогла її поставити на місце при перших спробах мене пристидити!"  Таке часто відбувається тоді, коли людина втрачає баланс "Ввічливості - Щірості" На мою думку Ви більше ввічлива, схильна приховувати свої почуття, які Вас потім не залишають , а навпаки турбують. Потрібен баланс. Зайва ввічливість також як і зайва прямота роблять стосунки деструктивними, а почуття негативними. З цим потрібно розбиратися, тим більш, що Ви пишете, що це для Вас показова ситуація. Причини можуть бути різні. Я можу допомогти, це моя тема. 
 P/S." Після таких от ситуацій щоразу собі кажу, що треба бути жорсткішою з усіма, не розпливатися, бути напоготові... А потім думка, що, а, може, треба простіше до всього ставитися..." Це такі дві крайності. Рішення проблеми десь по середені. Можна ставитися простіше звісно. Але, як що так насправді відбувається, то Ви не будете так реагувати, а будете спокійною та нейтральною. Інакше це самообман та нехтування собою та своїми відчуттями. А це не добра річ.
 Відредаговано автором 12-04-2024 19:51:56

Тетяна Штапова · Answer

[quote]Я РОЗУМІЮ, ЩО ЗІ МНОЮ - НЕ ВСЕ ОК!
ПО -перше. Я не змогла її поставити на місце при перших спробах мене пристидити!
ПО-друге. Її настрій я чомусь прийняла на себе. Ніби я винна, що вона зла, бо я погано відносила нігті...[/quote]
Tutty, доброго вечора. Ви не змогли захистити свої кордони, тому що потрапили в той сценарій, який Вам добре знайомий з дитинства, опинились в дитячій позиції із-за цього.

Хто з дорослих міг Вас пристидити, коли Ви були дитиною? Перед ким почувались винною, коли Вашими вчинками, зовнішнім виглядом чи чимось іншим були незадоволені? 

[quote]БОЖЕ, я не хочу цього!!! Я розумію, що мені треба з цим попрацювати... Попрацювати над собою. Так, це одна історія з мого життя. Але вона дуже показова... Для мене. Допоможіть! В якому напрямку рухатися.[/quote]
Вам варто звернутись до психолога, щоб була можливість розказати про себе більше та дізнатись, в якому напрямку рухатись.

[quote]Після таких от ситуацій щоразу собі кажу, що треба бути жорсткішою з усіма, не розпливатися, бути напоготові... А потім думка, що, а, може, треба простіше до всього ставитися...[/quote]
У Вас не виходить проявляти свою злість в моменті, тому вона проявляється пізніше. Але в даній ситуації не на людину, яка Вас образила, Ви її розміщаєте в собі. 

Простіше до всього ставитись - це робити вигляд, начебто нічого не відбулось?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Tutty, доброго часу доби!
 [quote]В якому напрямку рухатися. [/quote]
В напрямку самоцінності, автентичності, розуміння своїх кордонів та навичок їх витримувати. Тоді Ви будете розуміти що відбувається і коли треба конфронтувати і ставити людину на місце, а в яких - не реагувати взагалі на це. Бо не в кожній ситуації треба ставити порушника "на місце"... 
Щоб залишатися цілісною, не реагувати - треа мати твердий  фундамент самоцінності
, розцміти себе та свої реакції, свої ресурси та свій потенціал. Тому рекомендую обрати фахівця та попрацювати з психологом саме над цим.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня Tutty!
Спробую дуже коротко.
По перше, просто чудово, що Ви змогли відслідкувати зв'язок поведінки манікюрши із тим, що може бути всередині Вас самої.
Адже, як правило, оточуючі лише "відзеркалюють" те, що ми не бачимо в собі. І насправді, дозволяють ставитися до нас лише так, як ми самі ставимося до себе. Як часто Ви незадоволені собою? Сварите та критикуєте себе? 
Як ставилися до Вас батьки в дитинстві? Чи часто критикували Вас, чи достатньо Вас підтримували та поважали Ваші почуття?
Окрім того, як на мене,  прослідковується таке собі  невміння вибудовувати власні кордони і відсутня диференціація стосунків. Знову ж таки, на мою думку, це може бути пов'язане з підсвідомим бажанням, відчути тепло та любов від іншої людини, не зважаючи, який статус вона у Вашому житті займає. Тобто, підсвідоме бажання .
будувати дуже близькі стосунки з усіма оточуючими через нестачу таких стосунків із значимими людьми в дитинстві ... 
А які стосунки у Вас були в дитинстві з батьками? Чи мали вони достатньо тепла, поваги та уваги до Вас?

Алла Григорівна Веленко · Answer

Так, дійсно, жити з такими установками, то ще те "щастя"...
Насправді, практично всі підсвідомі установки формуються в дитинстві. І все б нічого, здавалося б, виросли вже і дитинство в минулому, але...
Нашим життям, на превеликий жаль, продовжують керувати ті ж самі установки та поведінкові моделі, що закріпилися від безпорадності та дитячої беззазихності... хоча ми думаємо, що керуємо життям вже самі, дорослі...  до тих пір, поки ці установки не "перепишуться" на тому ж підсвідомому рівні, щоб нарешті перестати від них залежати...

 Відредаговано автором 15-04-2024 16:45:12

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Хочу розібратися в собі. Зрозуміти причини такої моєї реакції...

Відповіді психологів