Сприймаю мати як суперницю

Доброго дня!

Співчуваю, дуже непросто вам. Самим сильним почуттям від вашої історії є відраза. Бридко, що мама не може бути мамою, а якісь свої комплекси та потреби демонструє чи задовільняє в вашій присутності, за ваш рахунок.
Ви усвідомлюєте це, але не ставите кордонів, бо у вашої мами їх нема і тому паркан вашої стійкості треба ставити вам. Вона вивалює свої процеси вам. Проте якщо ви закриєтесь і відсторонитися, то це не буде проникати в вас.

Друге, що я помічаю, що ви не отримали визнання від мами і тому її вихваляння ранять та ображають вас. Зараз вона конкурує яка вона приваблива жінка і ви попадаєте в знецінення. Вам потрібно пропрацювати свою сексуальність та самодостатність. Це можна отримати і дати собі в іншому місці і потреба з мами зніметься, і відповідно напруга. Зараз між вами багато емоцій, знецінення, невдоволень.

Рекомендую психотрепію! Довготривалу та постійну, яка дозволить вам розкритись та квітнути не дивлячись на те, що відбувається чи не відбувається в житті вашої мами. Терапевта бажано обирати з жінок.

Відредаговано автором 15-04-2024 23:41:11

Вітаю! Погоджуюся з колегою, яка відповіла вище. Справді, у такій ситуації дуже важливо почати відновлювати і захищати особисті кордони.
Ви кажете що хочете відгородитися, але і кажете що хочете перестати бути подругою. Подругою скоріш за все сприймає вас тільки вона. Якими були ваші відносини раніше, до цього? Вони були колись іншими? Чи ви проживаєте разом з нею? Якщо ні - тоді як саме відбувається ваше спілкування? Чи говорили ви їй що вам неприємно чути все це? Як саме вона реагувала, якщо ви пробували зупиняти її? Чи боїтесь ви образити її відмовою від того, щоб це все вислуховувати?
Насправді, дуже раджу вам звернутися до спеціаліста щоб навчитися захищати себе і щоб розуміти себе краще в довгостроковій перспективі. Сил вам та терпіння!

Доброго ранку!

Я не розумію, навіщо вона це робить?

Доречне і вкрай нагальне питання.
Тому, маючи внутрішню силу і стійкість, можна буде це питання поставити мамі, дивлячись їй прямо в очі, не відводячи власний погляд. Це буде прояв прямих і відкритих відносин, де немає ролі мами і доньки. А є дві окремі ОСОБИСТОСТІ, кожна зі своїм правом волі.

Здається, що поки що Ви не готові піти на такий крок, адже

я відчуваю, що почала сприймати її інакше.

Цікаво: інакше - це як? В ролі кого? Якщо суперниці, то цією роллю відповідь не вичерпується? Можливо, там є аспект мами-зрадниці, ворога або ще чогось...

Мені хочеться відгородитися.

Відгородитися - схоже на бажання сховатись. А що це Вам принесе? Від чого захистить?
Можливо, більш актуальним буде напрацювання почуття самоцінності та вміння в реальному житті відстоювати власні психологічні межі? Бачити Світ очима дорослої людини - об'єктивно, без нальоту дитинства та емоційної залежності від мами?

Я хочу вийти із цієї ситуації достойно, але заплуталась і не знаю як…

Оптимально буде почати співпрацю з психологом. Він допоможе побачити ситуацію цілісно. Ви зможете розібратись в почуттях. Знайдете внутрішній центр стійкості. Напрацюєте адекватні моделі поведінки у відповідь на провокації і виклики з боку мами. І на тепер і на подальше життя це все обов'язково знадобиться.

Відредаговано автором 16-04-2024 10:16:27

Доброго дня!
Ваше бажання відгородитися від мами, а вірніше, від її поведінки, цілком зрозуміла. Інша справа, що зробити це лише на рівні порад психологів просто неможливо. Інакше б Ви вже давно сама знайшли вихід...
Подобається це нам чи ні, але ми дуже міцно пов'язані зі своїми батьками не стільки зовнішньо, скільки внутрішніми переживаннями та спільними проблемами. Ви правильно помітили, що мама переплутала свої ролі і сприймає Вас аж ніяк як не дочку... Але і у Вас є певна плутаниця із сприйняттям самої себе. Складається враження, що Ви, неусвідомлено, перебрали на себе роль мами, тобто тієї, хто сильніший...
Тому Ваше прохання до мами не розповідати про її стосунки з коханцем - пустий звук...і до тих пір, поки не змінитеся глибинно Ви самі, мама так і буде продовжувати вивалювати на Вас всі свої проблеми... Адже, ми відчуваємо один одного. Тому і Ваша мама відчуває, що за Вашими проханнями приховується величезна психо-емоційна залежність від неї і вона нею майстерно користується, навіть цього не розуміючи ..
Як до Вас мама ставилася в дитинстві? Чи отримували Ви належну, в тому числі, психо-емоційну підтримку та турботу? Чи було достатньо тепла та любові від батьків вцілому? Які у Вас стосунки з Вашим батьком?

Відредаговано автором 16-04-2024 10:19:58