Страх втратити близьку людину.
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Страх втратити близьку людину.
Марія Радченко психолог Дніпро 28-04-2024 13:20:37 |
2
Ірина Миколенко Доброго дня, Анастасіє! Чому у Вас склалось враження, що хлопцю з Вами спілкуватися важче? Так, можливо у нього важка ситуація в житті, але Ви не є причиною його пригніченого настрою. Ви питали в нього особисто, чи все його влаштовує, чи це Ваше особисте припущення? І ще, які у Вас були стосунки з батьками? Чи вони відштовхували Вас за те, що Ви щось робили не так, чи була їх любов до Вас умовною (тільки за певних обставин, які їх влаштовують)? Чи був у Вас якийсь інший досвід нездорових взаємодій (булінг, аб'юзивні стосунки)? Бо часто люди, які пережили подібний негативний досвід в минулому, бояться втратити партнера через певну свою поведінку, навіть якщо партнер адекватний та надійний. |
Ольга Мамедівна Кириллова психолог 28-04-2024 14:59:03 |
2
Ірина Миколенко Добрий день, Анастасія! Щоб побудувати міцні відносини треба мати внутрішню стійкість та самоцінність. Ви можете щось забути, не встигнути, не змогти зробити вчасно. Це нормально, Ви ж не робот. Тим більше, що це поодинокий випадок. А ось чому Вас не відпускає відчуття провини, з цім потрібно розбиратися і звільнятися . Точно це шкодить здоровим стосункам, бо це не про реальну ситуацію, яка у вас відбулася, а про внутрішнє реагування можливо з дитинства. |
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
Ірина Миколенко психолог Полтава 28-04-2024 16:22:19 |
2
Марія Радченко Доброго дня! "я відчуваю так, ніби я в чомусь завинила. " почему вы так думаете? Свойственно ли вам вообще сразу себя винить - если видите, что человек вами недоволен? Довольны ли были в детстве ваши родители вами? Критиковали ли они вас? Поддерживали ли вас эмоционально? " він не хоче, він не хоче ділитися зі мною переживаннями." - возможно он боится что вы его не поймете? Может какието слова и ваши суждения его разочаровали? Может на какието моменты вы смотрите по разному - ценностно - и он про это знает? Были ли у вас споры на какието темы ранее? Иногда - как бы это не было больно или не приятно - но человеку надо дать побыть одному - даже в своих сложностях и проблемах. Чтоб он чтото сам осмыслил - сам чтото для себя решил и выбрал. Не всегда надо включать Спасателя и - помогать - у вас же с ним включилась роль спасателя. ( так как у него сложные обстоятельства - здоровье и семья - и вы это знаете ) Хотите помочь - но повторяюсь иногда человеку надо созреть к тому чтоб он с вами поделился своими проблемами и чувствами. Делились ли с вами - ваши родители проблемами и переживаниями? Приходилось ли в прошлом разгружать их проблемы - быть свидетелем их не простых отношений? Вам надо снимать лишнюю ответственность - за его проблемы и его жизнь. Помогать близкому человеку это одно. А вот взваливать на себя все и его ответственность за его эмоциональные реакции - и впадать потом в зависимость от них - это совсем другое. Вам надо учится понимать где чисто ваша ответственность - а где уже ответственность другого человеку - за его выбор и способ решать проблемы, или делать свой выбор. Вы не в ответе за чужие проблемы и чужую реакцию. Даже если вы это человека любите - важно это осознавать. И не виноваты что у него такие обстоятельства сложные. А вот то что он вас сразу обвиняет - тоже о многом говорит. Либо действительно сильно распереживался - либо пытается контролировать вас так - либо устал измотался - но ему тоже нужно осознать - что в его личных проблемах с родственниками или с его здоровьем - вы не виноваты вообще не как! Ему нужно учится брать ответственность за свою жизнь на себя - а не искать виноватых - быть более объективным и взвешенным. А не рубить все сгоряча. А вам за помощь быть благодарным. Вопрос - умеет ли он Благодарить? " але чому ж думка про те, що він може «віддалитися» після цього нерозуміння і піти від мене - так лякає мене саму?" - потому что он видимо очень зависим со своими родственники - созависимость ( емоциональная, физическая, так проблемы со здоровьем и т д ) Тут важно понимать - что скорее всего он будет их дальше ставить на первое место - так как сильно от них зависим - и видимо сильно подвержен их влиянию - не живет своей самостоятельной жизнью - не сепарировался еще - ( ему по своему сложно от них отделится ) но вы то тут не виноваты! И устраивает ли вас такой рассклад? Может не надо так сильно планировать и идеализировать все в отношениях с ним? А лучше больше узнать про него и его семью? Какой он как человек - какие у него цели на жизнь и мечты? Какие предпочтения? Чего вообще он хочет? И что хотят его близкие? И почему он так им верит? |
Наталия Горская психолог Київ 28-04-2024 17:01:06 |
2
Ірина Миколенко Анастасіє, в стосунках двох людей є багато різних складових, окрім безпосередньо того, що відбувається "тут і зараз ". Кожен з вас прийшов в ці стосунки з певним внутрішнім "наповненням". В цьому "наповненні" є певні установки щодо себе, людей, життя загалом, які сформувались на основі попереднього досвіду стосунків з різними людьми та в цілому на основі попереднього життя., починаючи з дитинства. Ці внутрішні установки впливають на оцінку ситуації Вами. А "наповнення" хлопця впливає на його бачення ситуації та на його кроки у вирішенні питань. Вам було б корисно пропрацювати з спеціалістом індивідуально ваші страхи, щоб не вони керували вашим життям. Можливо Ви "відчуваєте ", що від Вас можуть віддалитися, бо мали досвід, коли батьки (або інші важливі люди) ставали "емоційно недоступними" через певні ваші вчинки чи слова. І цей досвід з минулого вже став вашим "відчуттям", оскільки вкорінився досить глибоко, ніби певний висновок. А хлопець, можливо, не поспішає з тим, щоб відкритись, бо мав якійсь свій негативний досвід в минулому, який сігналізує йому, що "відкритість може обернутися болем". Звісно, це тільки припущення. Але тут важливо пам'ятати, що в стосунках дуже важливо не доповнювати реальність своїми придумками, а будувати стосунки в тій реальності, яка існує. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 28-04-2024 17:45:42 |
Доброго вечора!
Почну з того, що одразу привернуло мою увагу... Чому Ви хлопця, з яким маєте стосунки, називаєте партнером , а не коханим чи своїм хлопцем? Адже, це надзвичайно важливий момент! Якщо ми хочемо розібратися як ставляться до нас, необхідно найперше, зрозуміти, а як ми самі ставимося до того, хто з нами поруч. Окрім того, я нарахувала з добрий десяток повторень слова "проблема". Що наштовхує до думки, що у Вас є деяка схильність до перебільшень, а отже, накручування себе та надмірної зацикленості на собі та стосунках, що сприяє створенню певної психо-емоційної залежності... А як Ви сама ставитеся до себе? Чи вмієте бути щасливою не завдяки чомусь, а просто так, чи попри все? Чи цікаві Ви сама собі і вмієте наповнювати свій день цікавими справами? |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 29-04-2024 03:45:52 |
2
Марія Радченко Анастасія, а як реагували на Ваші помилки Ваші батьки в дитинстві? Віддалялися від Вас? Ігнорували? Карали емоційним холодом? Подібні страхи втрати та почуття провини, як правило, це відлуння з дитинства... |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
|
Наші психологи
Принцесса Мария Бонапарт
теми: психоаналіз война история
Маленький принц
теми: мати і дочка батьки та діти отношения