Залежність від онлайн-переписки з другом

Вітаю) Все почалося ненав\'язливо, я обирала заклад освіти, ну і ми познайомилися з ним у спільному чаті, а потім випадково розговорилися. Схожі інтереси, смаки, проблеми допомогли зблизитися. В складний період часу для мене він зміг підтримати. Несвідомо я завжди лізла до нього за порадою, якщо траплялися проблеми, завжди обговорювала їх з ним, скаржилася. Він завжди терпляче і з цікавістю допомагав мені розібратися у собі. Ми спілкуємося приблизно 3-4 місяці, за цей час встигли 3 рази перервати спілкування, був період ігнорування з його сторони. Завжди коли ми сваримося, я відчуваю себе безсилою,начебто він теж (алевін більш стриманий), апатичною, стривоженою, опущеною у воду. Але у мене прям емоційні гойдалки, мозок не може перестати думати про нього, маніакально чекаю повідомлення, хоча встигаю робити щось паралельно, але відчуваю спад сил. Не можу покинути наше спілкування, для цього нема сильних причин, окрім мене і моїх відчуттів:) Я обговорювала це з ним на пряму, з іншими моїми друзями (більшість каже, що треба закінчувати таку дружбу). Ми вважаємо себе друзями, спілкуємося дуже багато на день і це великі, змістовні розмови, наповнені обговоренням особистих, навчальних проблем. Я відчуваю себе на межі між закоханістю і дружбою, бо розумію, що я почуваю себе занадто виснаженою, коли він не пише. Окрім цього він мій,скажімо так, наставник (не робить за мене домашку, ні, ахах, але допомагає розібратися з проблемами, шукає відповіді на мої питання разом зі мною) і це ще одна причина чому мені не хочеться рвати з ним стосунки. Чи закохана я? Я не знаю, бо відчуття до нього занадто різні, але підозрюю, що більше так, ніж ні. Я думаю, це очевидний наслідок довгого спілкування з людиною, яка постійно турбується про тебе, проявляє увагу, не боїться казати тобі компліменти прямо (він може і критикувати, постійно мене сварить за те, що я принижую себе, свої здібності). Я хочу виправдати свою закоханість тим, що вся його поведінка вела до цього, зворушливі голосові і текстові повідомлення, спільні перегляди серіалів, готовність сидіти зі мною більше 7 годин в онлайн режимі. Це все звісно можна назвати гарною дружбою, але градус накалюється, з цього тижня ми один одному зізнаємося в любові (не в коханні!), він частіше це робить. Я так розумію, що якщо я захоплююсь його особистістю, то він любить мене за зовнішність, хоча я ніколи не намагаюся бути для нього привабливою, але він постійно запевняє мене в моїй красі, та і в тому, що я розумна, я вірю, що він в це вірить. При цьому я знаю, що він мене точно не розглядає як дівчину, навіть не як запасний варіант. А я взагалі не готова ні до яких романтичних стосунків. Але проблема в тому, що я стаю залежною від нього, його повідомлень. При цьому мені є кому писати окрім нього, я веду більш менш яскравий образ життя, але завжди чекаю його повідомлень, сумую за ним, як сьогодні, хоча ми не спілкувалися просто 5 годин, ну і завершили розмову не так приємно як завжди. Мені важко, що я не завершила все раніше, що дозволила собі цю слабкість. Тепер я не можу нічого якісно робити, це мене вбиває. Дайте пораду: що робити в таких ситуаціях, як заспокоїтися, чи зможу я зберегти з ним дружні стосунки, як позбутися гойдалок.