Доброго дня Mary!
Щоб дати Вам більш менш корисні поради, потрібно дещо більше інформації. Адже, ваші відносини, як на мене, ускладнені ще й тим, що ви працюєте разом. Що, зачасти, призводить до розмивання кордонів робочих та особистих стосунків.
От Ви пишете: "Сначала всё было хорошо(наверное как и у всех),потом мы очень быстро перестали гулять,разговаривать(по душам),часто ссорились и по работе,и по отношениям(мне было мало внимания, он считал, что мы и так много времени проводим вместе на работе". Я правильно зрозуміла, він менше став приділяти Вам увагу як тільки стався перший інтим? Якщо так, то, в принципі, нічого дивного. Адже, ВСІ чоловіки - мисливці. І ладні зруйнувати гори аби лише досягти того, чого хочуть, але... Як тільки отримали своє, їм стає вже не так цікаво. І особливо яскраво така тенденція проявляється тоді, коли глибокі дружні стосунки ще не встигли зав'язатися. А у Вашому випадку, як на мене, саме так "Познакомились на работе и через год неактивного общения где-то начали встречаться и узнавать друг друга..." Тим паче, що Ви самі думаєте, що підштовхнуло до зустрічі не стільки глибокі почуття, скільки почуття чоловічого суперництва: "Хотя мне кажется он начал действовать только потому что появился другой парень,который проявлял ко мне интерес". Конкурент був успішно "ліквідований".
Окрім того, є ще дуже важливий нюанс, який впливає на стосунки. Це рівень тенденції до "злипання" з коханою людиною, тобто, рівень прив'язливості до чоловіків. Який регламентує кордони, межі того, як жінка дозволяє до себе ставитися. "Думаю о расстовании, но каждый раз говорю себе ну вот, подожду до... там все изменится".
А слова "Сейчас мне часто кажется,что ему всё равно на меня. Я вообще не понимаю почему он со мной встречается" дуже схожі на наявність заниженої самооцінки та впевненості в собі, до яких призводить, найчастіше, несфомоване почуття власної гідності.
Тому напрошується висновок, що які б поради Вам не давали психологи, залишиться питання Ваших особистісних кордонів і вміння будувати стосунки з чоловіками. А це, насамперед, знання про чоловічу та жіночу природу. Які, або просто підсвідомо передаються від мами до доньки, якщо у батьків склалися гармонічні стосунки. Або ж цьому всьому потрібно вчитися самій. Бо, насправді, стосунки залежать від жінки.
Висновок. Питання набагато глибше. І стосується не лише даної, описаної Вами ситуації, а багато чого іншого у тому числі, сприйняття себе як особистості та самодостатньої жінки. ( Не плутати з "самостійністю")
Тому, щоб рухатися далі, бажано більше інформації про Вас та Ваших батьків.
Як склалися стосунки у них? Чи вважаєте їх відносини гармонічними?
Відредаговано автором 09-11-2024 13:25:37