Анна 5 годин тому: 
Однакове відчуття емоції
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Однакове відчуття емоції
| Дарія Андріївна Рудь психолог Івано-Франківськ 03-04-2025 12:50:52 |
1
Доброго дня! Те, що ви описуєте — тілесне відчуття (щем у грудях) без чіткого розуміння, яка емоція за ним стоїть — схоже на труднощі з розпізнаванням емоцій. Це явище називається алекситимією й доволі поширене. Ваша потреба в адреналіні, ризику, інтригах може бути спробою "відчути життя", коли емоційний зв’язок із собою не дає задоволення або радості. Це не патологія, але це сигнал, що варто дослідити себе глибше. Психотерапія допомагає навчитися розуміти свої емоції й знаходити сенс і задоволення навіть у спокійних моментах. 
|
| Людмила Петровна Колесник психолог Чернігів 03-04-2025 13:16:15 |
вітаю ! це дуже схоже на алекситимію Алекситимія (грец. a — заперечення, lexis — слово, thyme — почуття) — нездатність особи називати емоції, пережиті нею або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальний план. Основними характеристиками алекситимії є виражена дисфункція емоційного усвідомлення, соціальної прихильності та міжособистісних стосунків. Розпізнання ємоцій-працює як компас Задовольняються мої потреби чи ні Ідеально-піти за психологічною допомогою до психолога ,в інеті можна знайти і безкоштовну психологічну допомогу
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Александр Федорович Головань психолог Дніпро 03-04-2025 14:01:52 |
👍 краща відповідь! 1
Доброго дня. Вашої розповіді мені не вистачило, щоб робити висновки. В мене є декілька питань: 1. Чи розумієте Ви емоції других людей? Розпізнаєте, наприклад, іронію? 2. Чи чули Ви в свій бік звинувачення в черствості, холодністі? 3. Чи пам'ятаєте свої емоції в дитинстві? Наведіть пару прикладів ситуацій, коли у Вас виникали різні емоції. Дякую.
|
| 03-04-2025 14:15:40Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380590 для Александр Федорович 1. Я розумію по міміці і інтонації.2. Казали лише що я занадто жорстка до людей і зневажливо відношусь хоча я можу бути нейтральною 3. Ні, я не памʼятаю свого дитинства взагалі до 14 років. |
| Александр Федорович Головань психолог Дніпро 03-04-2025 14:59:53 |
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-04-2025 15:02:22 |
Доброго дня Катю.
Жити не маючи можливості відчувати на "повні груди" - це, дійсно, надзвичайно складно. Адже, емоції - це одна із найголовніших складових нашої психіки, які створені для того, щоб допомагати нам краще розуміти себе та оточуючий світ. Насправді, первинні емоції— страх, гнів, смуток, інтерес і радість з'являються в перший рік життя кожної людини. Вторинні емоції, такі як - збентеження, провина та сором зазвичай проявляються до кінця другого року життя. Тобто, якщо на даний момент у Вас є труднощі у їх проявленні - це може бути, як наслідок якихось індивідуальних фізіологічних процесів, так і ознакою того, що могли утворитися психо-емоційні блоки в момент сильних больових стресів, як результат певного самозахисту нервової системи від певних емоційних перенавантажень. Адже, маленькій дитині ще дуже важко розуміти, що відбувається з нею або що робиться навколо неї. Тому одразу виникає запитання. Які стосунки між Вашими батьками? Яким було Ваше дитинство? Чи було порозуміння, гармонія, тепло між Вами та Вашими батьками? Для чого все це знати? Щоб допомогти вирішити проблему, насамперед, потрібно знайти "коріння" цієї проблеми. А коли буде зрозуміло, що саме стало причиною її утворення - почати трансформацію цих проблем так, щоб Ваші почуття "заграли повними барвами" І ще. Я не раджу Вам "...ризикувати чимось, відчувати азарт, наражати себе на небезпеку, якісь інтрижки плести з кимось...", бо це лише призведе до ще сильнішого збою Вашої емоційної сфери і може призвести не лише до психо-емоційного виснаження, але і запустити процес деградації та самознищення. Відредаговано автором 03-04-2025 15:09:57
|
| 03-04-2025 15:21:20Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380593 для Александр Федорович Так,звісно.1. Ні, в мене була лише мама і бабуся, батько помер коли я була зовсім маленька тому я його не памʼятаю. 2. Стосовно особливого то я не знаю чи можна це так назвати, але я була жертвою постійного булінгу з боку інших(це були однолітки, сусіди, мама і напевно бабуся тому що я до неї ставилась дуже агресивно в дитинстві) і сексуалізації мене як дитини. За мною ніхто особливо не слідкував, мене просто відпускали на вулицю і все, а там було що було. На мої скарги не реагували або могли відповісти з агресією. 3. Відсутність спогадів я можу пояснити тим що було занадто багато психологічного тиску тому моя памʼять відключилась |
| 03-04-2025 15:21:40Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380588 для Дарія Андріївна Дякую!! |
| 03-04-2025 15:24:25Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380594 для Алла Григорівна Дякую вам! Я навіть не задумувалась над шкодою гонитви за адреналіном |
| Александр Федорович Головань психолог Дніпро 03-04-2025 16:10:47 |
В мене сформувалось певне бачення.
В раньому віці дитина вчиться розуміти емоції в комунікації з батьками. Мати каже дитині, коли та щось відчуває: "Зараз ти розлючена", "Тебе налякала собака" та інше. В вашому дитинстві, вочевидь, цього було замало. Тому в сензитивний період не було змоги опанувати власні емоції. На зараз ви орієнтуєтесь в емоціях оточучих краще, ніж в своїх. До того ж, з дитинства закріпилася агресивна реакція за замовченням. Це не норма. Але будуючі близькі стосунки Ви, потроху, навчитесь розуміти що відчуваєте. Та опануєте більш широкий спектр реакцій на співрозмовника. Залежно від зусиль, це займе від декількох років. Можна підти в терапію і прискорити, якщо це відчувається як проблема. З досвіду, це займе від півроку до двох.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-04-2025 17:39:04 |
Насправді, дуже шкода, що так все відбувалося у Вашому дитинстві. І як на мене, перша психологічна травма могла бути пов'язана з батьком. Бо саме батько - це перший чоловік у житті кожної жінки. І це єдина людина, яка може з дитинства дати відчуття захищеності та впевненості у собі. Окрім того, судячи з того, як мама та бабуся ставилися до Вас як до маленької донечки, у них у самих почуття могли бути заблоковані також, з їх дитинства. А якщо вони були емоційно черствими, навчити Вас правильно емоційно реагувати на різні життєві ситуації вони просто не могли.
В любому випадку, стало цілком зрозумілим, що Ваша емоційна нечутливість, швидше за все, є все ж таки результатом утворених в дитинстві блоків. Так завжди діє психіка дитини, яка намагається її захисти від болю, з яким маленька ще впоратися не може. Що робити в таких ситуаціях? Необхідна психотерапевтична робота з дитячими травмами. Адже, до тих пір, поки вони не будуть повністю прожиті та трансформовані у конструктивний досвід на рівні підсвідомості вже з позиції дорослої людини, Ваші почуття будуть залишатися повністю пригальмованими. Що не дасть Вам можливості не лише "дихати на повні груди", але і бути по справжньому щасливою. Адже, саме почуття та емоції - це те мірило, яке дозволяє нам правильно оцінювати все, що відбувається з нами та навколо нас. А отже, і правильно з усіма взаємодіяти. У Вашому випадку просто поговорити та отримати якісь поради, на превеликий жаль, не допоможе. Необхідна робота з травмами, навіть з тими, про які Ви вже не пам'ятаєте. Вони, як правило, проявляються в ході медитативних або арт-практик, коли психіка людини знаходиться в розслабленому стані. І саме тоді відбувається їх повна трансформація, що дає одразу неймовірне відчуття полегшення, щастя та внутрішньої легкості і свободи. Я б Вам радила індивідуальну роботу Відредаговано автором 03-04-2025 17:41:39
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
21-06-2023
Не можу зрозуміти свої відчуття та емоції
