Question

08-05-2025

Привіт. Я мама двох 4-місячних близнючок. Уже кілька днів я майже не сплю — діти дуже погано сплять вночі, прокидаються щогодини, а вдень у мене немає можливості відпочити. Я почуваюся емоційно та фізично виснаженою. Щодня мене охоплює злість, яку я іноді спрямовую на дітей — а потім приходить сором, сльози, відчуття провини.

Я підозрюю в себе післяпологову депресію. Я щодня плачу. Відчуваю, що я — погана мама. Здається, що я не роблю достатньо для своїх дітей, що не даю їм того, що маю дати. Емоційно мені дуже важко.

У мене немає підтримки: чоловік і батько на війні. Мама, яка раніше допомагала, зараз повністю дистанціювалася. Після конфлікту через перегрів дітей вона перестала ночувати з ними, а тепер при кожній нагоді говорить, що я сама на це заслужила, що не маю права «нити», бо вона також через це пройшла. Я їй сказала в пориві емоцій, що вона поводиться як матчуха, і тепер вона кілька днів не розмовляє зі мною. Це дуже боляче — я й так відчуваю себе самотньою, а її мовчання ще більше тисне.

Через постійну втому й напруження зникла емоційна і фізична близькість із чоловіком. Я почала навіть на нього зриватись, хоча він ні в чому не винен. Це руйнує наш зв’язок, і я боюся, що ми віддалимося ще більше.

Я прийшла сюди, бо не знаю, як далі витримувати все це сама. Мені дуже потрібна підтримка. Хочу навчитися краще справлятись з емоціями, з провиною, з втомою. Дуже дякую, що готові мене вислухати

Питання від: nik529; Вік: 27

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів материнства, перинатального супроводу, підготовці до родів

08-05-2025 11:12:03Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381781 для Оксана Юрьевна

Дякую 🫶🩷

Я намагаюсь миритись із нею, але мовчати про свої почуття теж важко. Я мама вперше, тим паче двійні. І постійна критика з її сторони дуже сильно ранить. Все почалось, як тільки приїхали з пологового, де вона говорила, що у мене не такі як потрібно груди, що я не правильно даю груди дітям, що діти не так як потрібно смокчуть. Але як саме правильно роботи не показала, бо як вже вище зазначалось, у мене не правильні груди і тому подібне.

08-05-2025 11:14:41Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381775 для Надія Іванівна

Дякую! Ваші слова для мене дуже цінні.
Нажаль наразі я можу отримати лише моральну підтримку від чоловіка)
Щодо того, щоб найняти няню, не дозволяють фінансові можливості, адже ми придбали квартиру у новобудові та намагаємось як найшвидше туди перебратись, щоб не бути під постійним контролем батьків.

08-05-2025 11:16:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381779 для Валентина Михайловна

При виставлені своїх особистих кордонів, мама одразу ж намагається навʼязати мені відчуття вини, про що я їй також неодноразово говорила.
Теж саме стосується сепарації.

08-05-2025 11:45:15Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381790 для Валентина Михайловна

Дякую! Обовʼязково почитаю.

Що ж, повна сепарація у мене з мамою відбувається ближче до нового року, коли ми зʼїдемо на свою квартиру.
Бо зараз живучи з батьками, відчуваємо себе не надто захищеними, адже мама любить все контролювати і для неї важливо відчувати себе головною.
Наприклад часто коли мене не має вдома, вона любить заходити до мене в кімнату під приводом занести чисту білизну чи щось таке і подивитись що у мене тут робиться.
До вагітності я купила електронні сигарети, вона знайшла їх у мене на полиці із парфумами, після чого довго (і по цей час мене намагається вколоти за те що я курила/курю, на що я їй завжди повідомляю, що я доросла людина і вправі робити те, що вважаю за потрібним.
Також одного разу ми з чоловіком зробили собі романтичний вечір, замовили суші додому. Коли вона побачила, що ми їли суші та не поділились із нею, то вона довго ображалась, говорила що вона теж би таке хотіли зʼїсти.

Що стосується моєї сімʼї та дітей, наразі я бачу як не потрібно робити і як не потрібно жити.
В мене на першому місці стоїть чоловік, а вже потім діти. Можливо для когось це не правильна позиція, але діти підростуть, у них буде своя сімʼя, а ми з чоловіком залишимось лише у двох.
Тому по можливості, коли чоловік приїжджав ми влаштовували міні побачення (на диво мама тоді погоджувалась посидіти з дітьми декілька годин). Хоча що стосується сексу, то через сильну втому в мене зник фізичний потяг до партнера. Я йому про це говорила і він мене розуміє та підтримує, що дуже важливо.

08-05-2025 19:41:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381793 для Валентина Михайловна

Підкажіть ще будь ласка, як діяти в наступній ситуації, майже після кожної сварки, як методом покарання мама обирає гру в мовчанку. Вона просто перестає зі мною спілкуватись, а якщо я щось у неї питаю, то вона намагається якомога холодніше відповісти. Я взагалі не реагую на таке, не говорить, тай не говорить, просто дуже дратує така дитяча поведінка.
Одного разу ми місяць не розмовляли. Мовчанка була перервана наступним чином, я заступила на добове чергування, про що ій не повідомила, адже вона не говорить зі мною, однак в дев'ятій вечора вона зателефонувала, запитала де я і по суті так ми знову почали говорити.
Я їй говорила, що мене дратує така поведінка, на що мама мені повідомила, що іноді я настільки сильно її ображаю, що словами не описати, як боляче їй роблю своїми словами.
Трохи егоїстично напевно, але я відповіла, що коли вона мене ображає словесно, то це нормально і взагалі мені звичайно боляче, проте я і далі підтримуючи спілкуватися.
На що мама завжди починає вимагати перерахувати коли і як вона мене образила.
Отже підка, як боротись із мовчанкою?

09-05-2025 10:44:31Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 381809 для Віталія Юріївна

Так, звичайно, щоденно спілкуємось у телефонному режимі. Він дуже мене підтримує, задля розрядки настрою намагається робити певні приємні подарунки через доставку.
У мене був кесарив ростин і чоловік цілий місяць самостійно вставав вночі до дітей, допомагав мені у відновленні. Тому в цьому плані мені дуже пощастило, але нажаль прийшлось повертатись на службу.
Ну і зараз він намагається якомога швидше вирішити квартирне питання.

Щодо няні, якось мені важко уявити своїх дітей із чужою людиною, хоча розумію, що потрібно подумати: або втомлена, знервована мама, яка 24/7 з дітьми, або відпочивша, набрана сил, щаслива мама, яка на дві три годинки передає дітей помічниці.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

07-12-2024 Сложности материнства

15-09-2024 Дитина боїться їсти

23-08-2024 Що робити?

11-08-2024 Беременость и проблемы с мужем

23-07-2024 Як перестати вбиватися морально через те що зараз створити сімʼю не можу?

11-06-2024 Що робити, якщо хлопець пішов, але я завагітніла?

08-04-2024 Відсутність відчуття любові до рідної дитини

19-02-2024 Вагітна. Не можу визначитися робити аборт чи ні

14-02-2024 Депресія

04-02-2024 Мужчина не берет ответственность во время беременности

Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг · Answer 1 · 2025-05-08 05:52:21

Вітаю! По перше вам потрібен відпочинок, шукайте няню, просіть подруг, просити про допомогу це нормально. Без нормального сну ви не впораєтесь зі своїми емоціями, сон, іжа, тепло, це базові потреби, які ви маєте спочатку надати собі. Як в літаку, киснева маска спочатку собі, а потім дитині, чоловікові, сусіду, бо якщо ви не будете дихати то нікому не зможете надати допомогу.
Ви хороша мама, ви просто виснажена, спробуйте для початку знайти допомогу, відпочити, і допомога має бути на постійній основі, двоє немовлят це дуже важко.
Прикро що ваша мати не розуміє наскільки вам важко, двоє немовлят, відсутність чоловіка.
Зараз дуже багато жінок які шукають роботу, придивіться, можливо у вашому під'їзді є такі, можливо пошукайте серед знайомих.
Тільки після нормального відпочинку, налагодження режиму дня, більш менш, можна робити висновки чи є у вас післяпологова депресія. Також ви можете звернутись до лікаря, в тому числі і психіатра, щоб вам або підтвердили, або спростували після пологову депресію. Зараз є дуже хороші спеціалісти, які приймають як онлайн, так і офлайн.
+ Робота з психологом/психотерапевтом.

Answer 2 · 2025-05-08 08:36:21

Обратитесь для начала к психиатру, поскольку если это действительно депрессия, то без медикаментов вам не обойтись и хорошо бы не затягивать. А дальше психотерапия.
По возможности, вам нужно максимально упростить и перестроить быт, а также найти помощь в виде няни, поскольку ребенок это тяжело, а двойня это тот случай, когда без помощи совсем никак.
Маму, как ни жестоко это прозвучит, отстранила бы от помощи, потому что от такого помощницы только хуже будет. Комментарии в духе "не ной, я сама через это прошла" не про поддержку и помощь, а вымещение своей злости и каких-то проблем на вас. Оно вам не надо. Понимаю, что обидно, но вам сейчас есть куда тратить энергию - дети. Плюс заботиться о себе. И порой забота это сводить к минимуму общение с теми, кто портит настроение.
Тут вам поможет психотерапия - научит выставлять границы, разберется с вашим чувством вины "я плохая мама", научитесь справляться с переживаниями и не оставаться в одиночестве в целом.

И психиатр, и психотерапевт возможен онлайн, поскольку я понимаю, что с детьми куда-то ехать непросто

score 1 · Answer 3 · 2025-05-08 09:01:17

Вітаю.
Хочу Вас підтримати, й можливо трохи заспокоїти. Якщо діти здорові , не голодні та не брудні- Ви вже хороша мама, а якщо ви ще будете не занадто виснажені та будете їм посміхатися- взагалі « мати року». Тому, знижуйте оту планку вимог до себе бути ідеальною мамою, бо зараз ваше головне завдання витримати оце навантаження та не поїхати « дахом». А для цього потрібно відпочивати. Й тут всі способи підійдуть. І якщо крім мами допомогти нікому, то миритися з нею ( всі образи відкласти ). Потім будете зʼясовувати стосунки. Бо на вагах зараз ваше здоровʼя та здоровʼя дітей.
Пишу вам з власного досвіду бабусі двійні, з якою чотири дорослі людини ледь могли впоратися. Тому, не соромтеся шукати допомогу, вам вона потрібна.

Answer 4 · 2025-05-08 11:21:56

Да, к сожалению, сепарация этот тот процесс, который не проходит безболезненно. И родители часто чувством вины манипулируют, чтобы не отпускать детей. Но с этим чувством можно работать и можно от него избавиться.
Я писала пару статей на тему сепарации, думаю будет полезно и даст вам ответы на некоторые вопросы.
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Единственное, что данный процесс нуждается в поддержке и опоре на взрослого, который поможет вам справится в вашими переживаниями, с кем вы научитесь выстраивать границы и избавитесь от чувства вины. И этим человеком является психотерапевт.
Сепарация нужна не только для того, чтобы не слушать от мамы неприятные вещи, но и в целом, для вас - вашего самоощущения, ваших отношений с детьми, с мужем и тп. Это тот вопрос, который, по сути, является фундаментом для большинства сфер жизни, в том числе и на то, какой мамой вы себя ощущаете, поможет выстроить те отношения в семье, в которых вам будет комфортно. Да и дети, когда растут, им важно опираться на взрослого родителя, и не того, кто еще не отделился от своей мамы. Тут станет снова вопрос границ, которые дети ой как любят проламывать

Відредаговано автором 08-05-2025 11:23:29

Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг · Answer 5 · 2025-05-08 12:18:54

Рада що допомогла.
Це правильна позиція, так має бути.
"В мене на першому місці стоїть чоловік, а вже потім діти. Можливо для когось це не правильна позиція, але діти підростуть, у них буде своя сімʼя, а ми з чоловіком залишимось лише у двох."
А з приводу допомоги, подумайте, тітка, подруга, бабуся, самотня бабуся з вашого будинку. Вам однозначно потрібна людина яка вам буде допомагати, навіть просто посидіти з дітьми, або вийти на дворі дві години погуляти.

score 1 · Answer 6 · 2025-05-08 12:21:24

цитата:

В мене на першому місці стоїть чоловік, а вже потім діти. Можливо для когось це не правильна позиція, але діти підростуть, у них буде своя сімʼя, а ми з чоловіком залишимось лише у двох.

А это, кстати, здравая и правильная позиция.

Но лучше, чтобы на первом месте стояли у себя вы) и потом муж, потом дети.

По поводу сепарации от мамы, то тут не столько в физическом отделении от нее, сколько чтобы вы не испытывали чувства вины, долга, чтобы не включались эмоционально в ее слова, чтобы дали себе право на свои границы и свою жизнь. И тогда даже живя вместе, можно выстраивать границы.
Ну и помощь в таких ситуациях лучше брать со стороны - няня например. Там вы точно можете ставить условия.
Это частая проблема в отношениях с бабушками, которые считают, что раз выростили детей, значит им теперь никто не указ и забывают, что у внуков есть родители и именно они устанавливают правила, а бабушка их принимает, если хочет дальше общаться с внуками

Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг · Answer 7 · 2025-05-08 19:49:27

Мовчання це покарання. Покарання мовчанням: чому його прирівнюють до побиття Покарання мовчанням – це буквально спосіб заподіяти болю без видимих синців. Ігнорування чи мовчання активують ту саму зону мозку, яка відповідає за фізичний біль.
Ваша мати в позиції дитини, а не дорослої людини. Вам треба працювати з психологом/психотерапевтом, щоб прийняти її такою якою вона є, і не очікувати що вона зміниться.

Answer 8 · 2025-05-08 20:08:05

Игра в молчанку, игнор это манипуляция. Думаю в вашем детстве мама применяла такой же метод. А это один из самых жестоких наказаний для ребенка. Но сейчас вы не ребенок. Мама хочет молчать - ок, ее выбор. Прислушайтесь к себе, а вам хочется с ней общаться после ее такого поведения? Когда в следующий раз она так сделает, а потом позвонит, как ни в чем не бывало, то задайте себе вопрос "а я хочу сейчас разговаривать с мамой?". И если нет, то вы можете сказать, что "знаешь мама, теперь я не готова говорить с тобой, позвоню, когда буду готова". Не из мести, не из наказания ей, а чисто из своих чувств.
Вы выросли, и строите отношения с мамой теперь на равных - два взрослых человека, которые договариваются, не указывают друг другу, не критикуют, не поучают. Уважительно, с соблюдением границ. И вы не обязаны терпеть выходки мамы, а материнство не дает вашей маме особых привилегий. Почему-то у нас в культуре с чужими людьми вы вежливо и деликатно, а самые близкие это люди, которым можно помои на голову лить и они должны терпеть. Но нет, не должны. И отношения это всегда двое. И если вашей ценности для мамы нет, она рискует испортить ваши отношения, то смысл бороться за отношения? Вы не маленькая, без мамы проживете. И как раз таки родители больше нуждаются в своих взрослых детях, чем наоборот.

Но это все на словах легко, на деле чувство вины, стыда и ощущения, что это же мама, как я так могу, сильно мешают. И родители это знают и пользуются этим. Потому и пишу про поддержку и помощь психолога

Віталія Юріївна Мельник психолог Харків · Answer 9 · 2025-05-09 01:14:48

Добрий день. Радію вашому материнству і дуже шкода, що ви, практично,одна у цьому. Це дуже важко.
Ви спілкуєтеся з чоловіком? Він як до ситуації ставиться?

Поведінка вашої мами, орієнтуючись на ваш опис,є дуже не підтримуючою, навіть аб'юзивною. На це не можна закривати рот і очі, можливо підібрати форму для прояснення,якщо ви плануєте продовжувати спілкування.

Вам слід знайти няню -подругу,щоб почати висипатися

Почати працювати індивідуально з психотерапевтом. Бережіть себе

Answer 10 · 2025-05-09 12:13:01

Попробуйте смотреть на няню не как чужого человека, а на еще одного человека, который может дать заботу и внимание вашим детям. Няня, если работает долго и растит ребенка с маленького возраста, ребенку точно не чужой человек, а друг.
Я наблюдала у знакомых, как дети неслись с огромной радостью и удовольствием к няне, которая их растила с возрасте меньше года и до лет 5-6.

Допомога при післяпологовій депресії

Поради відвідувачів