Я — емоційний урод?

Question

Шановні психологи,

я завжди була спокійною, виваженою люблячою людиною, залежною від думки інших. В нашій сімї все мало бути пристойно, інакше що скажуть люди?

Три роки тому, мене покинула близька людина. Покинула жорстоко спочатку переставши зі мною розмовляти, тероризуючи, потім кричучи, що я заважаю їй жити, оскільки у нього вже була нова пасія. Весь цей час цього жаху(3 місяці ми ще жили разом) я немовби впала в кому. Стала абсолютною жертвою, боялась сказати щось не те, зробити щось не те, порідше бути вдома, щоб не конфліктувати, боятися всього. Коли ми  нарешті розїхалися я дійшла вже до ручки. На роботі намагалась триматись зі всіх сил, а то звільнять, і взагалі що про мене подумають люди. Водночас боялась виходити на вулицю, щоб десь їх не побачити, постійні істерики на самоті, бажання перестати жити, щоб ця біль пройшла.

Тоді щось зламалось в мені, з мене пішло життя, немовби перегоріла лампочка. Я просто стала тінню тої сильної людини якою я була.


З того часу пройшло 3 роки як у тумані, я постійно повертаюсь до тієї ситуації. Я недавно зрозуміла, що я просто живий труп. У мене таке враження, що я загубила всі позитивні емоції, не можу радіти, не можу сміятися відкрито і щиро, не можу пригадати як це когось любити. Як робот говорю і роблю те, що треба робити(обнімати рідних, говорити приємні слова, посміхатися), тому що так треба, при цьому нічого не відчуваю. Відчуваю тільки розчарування, страх, біль, образу, безпеку(коли я одна), розпач. Боюсь,боюсь всього.

Я точно знаю, що хочу прокинутись від цього жаху і жити. Я хочу знову вдихнути життя в це бездиханне тіло.

Що зі мною?  Що треба робити, щоб повернути себе до життя? Чи лікується взагалі такий стан? Скільки часу потрібно, щоб оживити мене, хоча б до нормального життя, а не безглуздого існування? Чи можливе лікування за допомогою Skype терапії, оскільки на очну консультацію я не зважусь?

Надіюсь на ваші поради.
Оксана

Алина Иосифовна Фирсель · Answer

Оксана, добрый день. Очень сочувствую вашему состоянию, но...
скажу парадоксальную вещь: то, что вы описываете и чувствуете боль, страх, обиду, разочарование, как раз подтверждает то, что вы живы и способны чувствовать. Другое дело, что это не легкие чувства, и они вас пугают, но они ЕСТЬ и требуют выхода. Вот если бы вы не чувствовали ничего, было бы хуже. Что со всем этим делать? Конечно, шансы изменить это состояние однозначно есть, и они решаются посредством работы с психотерапевтом. Скайп-терапия, безусловно, возможна, но именно в вашем случае, я все же рекомендовала бы терапию "вживую", т.к. именно в живом человеческом контакте с другим человеком и излечиваются такие раны. Удачи вам.

Роксолана Романівна Ортинська-Гривул · Answer

Доброго дня, Оксано!
Ви справді попали в пастку своїх переживань і, зважаючи на довгий та болючий розрив, це не дивно. Насправді Ви вже зробили перший крок тим, що наважилися запитати поради. Тому Ваша воля до життя, в повному значенні цього слова, бере верх над автоагресією та депресією. 
Важко Вам так через болючу рану, яка утворилася внаслідок складного розриву стосунків. А рани, душевні, як і тілесні, варто лікувати. Бо коли ми просто стараємося про них забути, то вони викликають різні захисті реакції. Бажання знищити себе -- одна з них. 
Звичайно, судити ми можемо тільки по Вашому короткому запиту, але, думаю, що з Вашою проблемою можна працювати і до нормального життя повернутися теж. Але при всій повазі до зв"язку онлайн, я би радила Вам наважитися піти на очну психотерапію. Поясню чому: у Вас зараз проблеми з довірою і відкритістю до інших людей (це нормальна захисна реакція, коли є така болюча рана) і, відповідно, Вам особливо важливо побудувати надійний та довірливий стосунок з психотерапевтом без проміжних ланок (як ось Скайп-сполучення). Будьте готові до того, що працювати прийдеться довго (можливо рік, можливо більше або менше) і деколи може бути важко на терапії, бо Ви повертатиметеся обличчям до того, що Вас болить. Але я певна, що добрий терапевт допоможе Вам зібратися з силами та ресурсами, щоб справитися з наболілим. 
Успіху, Оксано!

Алина Иосифовна Фирсель · Answer

Еще меня кольнуло название темы вашего поста: "я эмоциональный урод". Жестко вы с собой как-то.. Один из основных аспектов, на котором я фокусировалась бы в работе с вами, это то, что вы злость, обиду и агрессию направляете не на тех,кто сделал вам больно, а на саму себя.Мне кажется, это один из важных ключей к тому, что с вами происходит.

Елена Владиславовна Михайлик · Answer

Здравствуйте, оksanochka79014.
Согласна с коллегами насчет очной консультации, но хочется рекомендовать Вам упражнение:
напишите письмо тому человеку, с которым расстались 3 года назад (отсылать не надо), опишите свои чувства, расскажите как Вы жили эти три года,опишите что чувствовали тогда, на что надеялись, на что обижались, что вызывало злость, что было непонятным, пишите письмо так, как-будто тот человек уезжает на Марс и Вы больше никогда его не увидите, это такое прощальное письмо, в котором Вы подводите итоги Ваших с ним отношений, подводите итоги того, что произошло благодаря или вопреки этому человеку, в письме дайте выход и злости и обидам и вспомните за что Вы ценили этого человека, что в нем видели хорошего. Пока пишите письмо, помните, что прощаетесь с ним, с теми временами когда он был в Вашей жизни, не важно присутствуя или просто в мыслях. Напишите ему как собираетесь жить дальше, какие у Вас планы, поблагодарите его за то хорошее, что было между Вами и попрощайтесь с ним навсегда.
Упражнение не отменяет очной консультации, но может помочь немного снять это острое состояние.
Удачи Вам.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Я — емоційний урод?

Відповіді психологів