я ніяк неможу порозумітися зі своєю мамою

Добрый день, Яночка, сочувствую Вам. У Вас не происходит встречи с мамой на уровне чувств, когда мама имеет права на свои чувства по отношению к Вам и высказывает их в той форме, которая ранит Вас и это говорит о ее чувствительности к себе, но абсолютной не чувствительности к вам, а Вы не имеете права раниться и испытывать разные чувства по отношению к ней, в том числе обиду, злость или раздражение.И это очень печально и трудно. И даже, если вы рискуете появится со своими чувствами перед мамой, она не встречает вас с ними это подтверждает, ситуация, когда Вы поделились с ней об инциденте с мужем и мама не попыталась войти в Ваше положение. Но самое печальное, что Вы продолжаете искать встречи с мамой и делиться с ней своими трудностями, несмотря на то, что не встречаете с ее стороны поддержки, как бы продолжая надеяться на то, что так не бывает и Вы не можете поверить в то, что " Як рідна мати може так робити з дитиною, немає ніякої підтримки з її сторони, тільки одні "поливання брудом" що я все не така.. " и Вас это приводит в ужас. Но увы, так бывает. И это очень большая потеря для любого ребенка, когда со стороны мамы, того человека, который должен защищать от трудностей и невзгод, оберегать и поддерживать, любить и заботиться, нет той поддержки и веры, которая так нужна. Вам следует обратиться за помощью к специалисту, так как это очень большая и непростая работа по столкновению и проживанию очень болезненных и сложных чувств, несбывшихся ожиданий и надежд, связанных с Вашей мамой. Очень Вас сочувствую и сопереживаю вместе с Вами.

Ответ отредактирован автором 26-04-2016 13:37:19

Яна, кожна дитина бажає мати люблячу маму, яка поважає і підтримує.
Але, нажаль, мами бувають різні. Ваша мама обрала для себе такий шлях спілкування, який Вас ображає.
Ваше право обрати для себе такий спосіб взаємодії з мамою, який дозволить Вам відчувати себе гідно.
Почуття образи часто виникає, коли ми вважаємо, що хтось «має бути» таким, як нам хотілось би, але це тільки наша ілюзія. (Ви ж не вважаєте, що стороння людина «має» Вам допомагати, тому й не ображаєтесь на неї за те, що їй байдуже на ваші проблеми.) Тому зміна очікувань може принести певне полегшення. Хоча важливо для Вас було б звернутися до психолога особисто, щоб опрацювати цю сторону вашого життя.
Мама «порушує ваші кордони», і ніхто, крім Вас не може їх захистити. Так, це важко, бо мати маніпулює вашим почуттям провини. Але ж у Вас є заради чого долати труднощі.
Що Ви робите з іншими людьми в своєму житті, спілкування з якими Вам неприємне?

Розумію, що подібний спосіб в спілкуванні з мамою може викликати певні труднощі, але для початку можливо і уникати, щоб дати собі певний час на зниження негативних почуттів.
Хотілося б Вам все ж таки побажати знайти в собі сили (адже у Вас є підтримка в своїй власній родині), щоб спокійно відстояти свої кордони та насолоджуватися щастям незважаючи на такі «несприятливі вхідні дані». Стосовно образ – їх добре було б опрацювати з психологом, щоб не тащити їх зайвим тягарем в майбутнє. Тримайтесь.

Яна, добрый день!
Полностью согласна с коллегами. Хочется еще добавить. В любой ситуации Вы не можете изменить другого человека. Вы можете изменить ВАШЕ отношение к ситуации. Если нет возможности или желания идти на прием к психологу – почитайте литературу на тему обид и прощений. Избавитесь от детских обид и претензий – снимите тяжелую ношу с себя. Далее понемногу разберете все накопленные за это время обиды. После этого Вы увидите, почувствуете и осознаете, что ситуация меняется. Поработайте над собой. Это только ВАША проблема или задача. Я уверена, что Вы справитесь.
Всего хорошего!