не могу признаться
вот на пример:
живем вместе уже 3 года, иногда у меня возникает чувство, что он меня больше не любит, я ему не интересена, а вызвать на разговор не могу, мне кажется, что для него это такие мелочи, что даже останавливаться не приходиться. раньше, я была уверена, что он хочет семью, детей, а сейчас мы не говорим об этом. я просто боюсь, не знаю почему, но сказать,что я хочу от тебя ребенка или хочу подарить тебе всю жизнь, делить все радость и горе я не могу. мне вскоре предстоит уехать надолго и меня мучает вопрос: что будет с нами??? я не могу у него спросить будет ли он со мной? и вообще чего он хочет от меня дальше? я его очень люблю, и от того,что у меня такие мысли мое настроение очень меняется и он это моментально чувствует, спрашивает что случилось- а я просто не могу сказать, а на душе такой камень, для меня это унижение (я люблю независимость) спрашивать любишь ли ты меня? хочешь ли быть со мной? и если что-то не так, то скажи.
почему я не могу это спросить, просто подойти, улыбнуться и спросить?
каким образом мне надо задать вопрос?
я пытаюсь понять его между строк, а может надо задать вопрос в лоб?(я очень хочу, а ты хочешь?)
или есть варианты с каки-то намеками?
спасибо за внимание.
жду Ваших комментариев.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.