Наперед визначений сценарій чи унікальний життєвий досвід?

Доброго дня. Ніколи не розуміла всеосяжного захоплення літом, у гарячі дні просто хочеться вбитись і депресувати. Особливо, коли, здавалося б, гармонійні відносини так плавно йдуть на дно. Стосунки не були ціллю, проте знайшовся, скажімо, ліричний герой з чарівними світлими очима, які не змогла забути. Все розпочалось 2 місяці назад. Довго не перебуваючи в стосунках, займаючись постійною аналітикою тих чи інших причин і наслідків, беручи до уваги власний невдалий і чужий вдалий досвід, я намагалась визначити правильні шаблони поведінки, щоб побудувати ідеальні стосунки. Так і роблю, іноді переходжу через свої схильності, однак головне — залишаюсь собою. І ні, я не буду зараз говорити, що з його сторони по-іншому. Все чудово, не було дня без підтримки зв'язку, а кожна зустріч — особлива, пізнавальна і по-своєму незабутня (ми доволі схожі у багатьох аспектах). Проте не без але. Багато жінок люблять вухами — і я в цій ситуації не виняток. Так хочеться почути іноді щось миле й романтичне, яке не характеризує мене безпосередньо, а саме ставлення. Я скидала це все на емоційне жлобство, думала, не вміє по- іншому, ну окей. Але недавно, сама того не очікуючи, почула від нього, що його емоції за два місяці тримаються на стабільному рівні. Він не заперечує їх присутність, проте назвати їх глибокими — не можна. Не знає, як бачить наші стосунки через місяць, два, пів року. Скажу щодо себе. Я також не можу охарактеризувати свої емоції словом кохання, адже для зародження чогось подібного потрібен час. Проте тут радше проблема у співвідношенні емоцій, бо, якщо у нього вони на стабільному рівні (вірю в краще і сподіваюсь, що не спадні), то у мене — по наростаючій. Дуже важко, адже, намагаючись бути максимально хорошою ( і при цьому не нав'язливою), все одно терплю фіаско. Як я зрозуміла, припиняти стосунки він не хоче. Тому два сценарії : або згодом я пересвідчусь у його тотальному холоді, або усе-таки все зводиться до часу й спільних пережитих моментів і у підсумку вдасться щось запалити. Тому перед мною постає ризикований вибір. Для мене і зараз слово розійтись звучить дуже болісно, а, враховуючи власні почуття по наростаючій, я і не уявляю наскільки буде жахливо припиняти стосунки через місяць/два/пів року. Однак, думаю, що сценаріїв немає і кожен життєвий досвід унікальний, тому важко передбачити що і як буде. Вибір стає ще складнішим. Скажіть, будь ласка, чи є виправданим ризик у цій ситуації? Дякую!