Не можу змиритись з розлученням, спілкування дитини з татом після розлучення

Так сталось, що ми з чоловіком тимчасово живемо в різних містах. Було багато причин, головна - через підозри в зраді я запропонувала розлучення, він погодився. Але потім я думала, може я помилилась, сама зруйнувала сім'ю, в нас дитина все ж, а чоловік сам вже наполягав на розлученні. Каже що дістало таке життя, хоче пожити для себе, але нікого не має. Я така людина, що краще буду знати точно, щоб не сумніватись і почала шукати докази зради. Знайшла. Було багато сварок, телефонних розмов, він звинувачує мене, каже я діставала його, пилила, секс його не влаштовував, я не шанувала його, і захищє коханку (за його словами вона ні при чому, робила те що він казав). Але я не можу припинити дзвонити йому, писати, постійно думаю про це. Я розумію що це неправильно, але все одно беру в руки телефон. Як перестати це робити, як змиритись?
Обідно дуже, але гірше, коли я думаю про дитину. За 4 місяці з'ясування стосунків жодного дзвінка до дитини (кілька раз відповідав коли вона дзвонила)! Ми з дитиною поїхали провідати його, то він на вихідних залишив в чужому місті нас двох, вимкнув телефон і поїхав до коханки (на кожних вихідних впродовж 3 місяців був поза зоною досяжності, що й стало підозрою для мене). Зараз пройшло 7 місяців таких вихідних. Дочка плаче чому тато не дзвонить, чому не приїде, не піднімає коли вона дзвонить, чому в інших дітей є татко, а в неї нема і т.д. Я розказала їй що в тата є інша жінка, що він занятий на роботі і з жінкою, хоч може і неправильно зробила. Я стараюсь доказати що її все одно люблять. Чоловік каже що приїде, хоче гуляти, спілкуватись з дочкою, але зараз спілкування відсутнє повністю. Я боюсь щоб не було такого, що йому зараз все одно, потім він приїде на кілька днів, і знов коли поїде то забуде. Розмови на рахунок цього були, але безрезультатні. Як найменш травматично для дитини, дозволити отаке спілкування раз в кілька місяців чи повністю обмежити його? Чи є інший вихід?