Допоможіть

Добрий день, шановні психологи, хотів би отримати поради по наболілому питанню. Моя проблема полягає в закутості і замкненості у собі. Останнім часом все частіше відчуваю пригнічення, неможливість вільно самовиражатися, напруження в тілі. Це відбувається не постійно, я - студент, навчаюсь у Львові на другому курсі і коли приїжджаю на вихідні додому, стан покращується, спілкуюся з татом, братом, але в неділю знов їду на навчання і відчуваю дискомфорт та тривогу. Живу, міняючи маски, усвідомлюю штучність, неприродність своєї поведінки, так наче хтось відвів мені таку роль. Аналізуючи це питання згадую шкільні роки, коли, десь після класу 7-8 мені жилося несолодко, мене вважали дуже правильним, давали прізвиська, ображали. Я постійно тримав все у собі, не виражав свого гніву, не те щоб не хотілося, а так ніби хтось скував. Тепер мені спадає на думку, що причина цьому - мій однокласник, людина вольова і харизматична, він з легкістю маніпулював іншими, в тому числі і мною. Я буквально не міг виражати себе в його присутності! Він придумував різні нісенітниці, а ми всі йому "підспівували", і спробуй не підтримай - відразу зробить так, що почуватимешся відірваним від колективу. Мені зараз болісно, я відчуваю що втратив, і продовжую втрачати дорогоцінний час своєї юності, живучи "не своїм життям", життям повним обмежень, нестерпного сорому, страху бути осміяним. Я попросту не можу вільно виражати свої емоції, все тримаю в собі, не можу нормально, щиро розсміятися, і взагалі відчуття реальності якесь притуплене, можу забути зробити якусь елементарну справу, чи швидко нагадати потрібну інформацію. Скажіть, будь-ласка, як з цим працювати, як відновити своє істинне Я?