Не могу попросить о помощи, почему так происходит?
Возможно это моя черта характера, мне действительно кажется что для окружающих не интересно, и утомитель слушать как у тебя все плохо.
Когда у меня происходят панические атаки и после них у меня сильная дрожь и начинаю рыдать, но как только кто-то заходит в комнату, я в ту же секунду успокаиваюсь. Поэтому никто, никогда, не замечает что мне плохо или что я только что плакала, потому что делаю это максимально беззвучно и быстро успокаиваюсь.
Я понимаю что не хочу быть тем человеком который когда-то повеситься, и потом будут говорить "ну она не выглядела будто ей плохо, все нормально, и не понятно почему она это сделала"
Но о том что мне нужна помощь сложно сказать, я постоянно в голове воспроизвожу как я это делаю, но в реальности мне кажется это невозможным. И когда кто-то из моих родных говорит с упрёком " тебе что нужно к психиатру?", я начинаю нервно отнекиваться. И постоянные фразы семьи "ты что ненормальная?" или "все у тебя нормально не думай о плохо и не нервничай" ещё больше меня пугают, я начинаю сомневаться с своей адекватности и действительно ли у меня проблемы или я просто все придумала и накрутила. Возможно стоит обратиться за помощью когда буду более финансово независимой и не придется никого осведомляться и моем состоянии.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.