Хлопець не має на мене часу, ніби тільки 18, а таке відчуття що вже 40 і це звичні домашні справи

Я зустрічаюся з хлопцем майже два роки і вже рік з ним живу, за період зустрічання я рази три з ним розставалася потім знову сходилася, після того як почали жити разом двічі хотіла з ним роз'їхатися, але починала з ним про це говорити це було рівноцінно що розставатися, а роставатися я була не готова бо вже дуже звикла, але життя разом якось дуже швидко перейшли романтичні стосунки, я ще молода дівчина я хочу постійно уваги, а хлопець практично кожен день приходить додому пізно 23 ночі і пізніше, йде зранку і ми практично не бачимось, а я цілими днями вчусь, прибираю, готую, іноді також на роботі і хочу романтики різноманіття. Мені все якось набридло, я часто задумуюсь про те щоб розстатися, про те який хороший був колишній, краще б була досі з ним і було б інше життя. Але насправді боюсь втратити, боюсь що не зможу без нього, бо дуже звикла за рік спільного життя і якщо чесно не знаю, що робити. З ним неодноразово говорила про увагу, про те що він багато часу проводить на роботі і мені не вистачає часу з ним. А він каже, то в тебе працьовитий хлопець, хоче заробити на свою квартиру. Так це круто, але мені потрібен хлопець, а не робот, який постійно працює. Можливо пізніше це буде нормально, але зараз мені лише 18 і я хочу цікаво проводити разом час. Можливо я зашвидко вирішила піти у доросле самостійне життя, або вже просто не хочу зараз стосунків, а можливо просто сама не знаю чого хочу