Доброго дня! В житті кожної родини бувають певні кризові періоди. Коли етап закоханості з активним залицянням та сексуальною захопленістю потроху затухає. І такі періоди потрібні для того, щоб чоловік та дружина змогли переосмислити свої відносини та перейти на новий, більш глибокий рівень стосунків. Окрім того, зачасти, з народженням дитини стаються певні "перекоси" у стосунках. Якщо до появи малюка основним джерелом щастя для жінки є коханий і саме йому жінка віддає всю свою увагу... То з появою дитини, джерелом найбільшого щастя стає дитина. І тоді увага жінки до чоловіка помітно згасає... І це відчувається не на зовнішньому рівні... Жінка може продовжувати так само все робити як і раніше, але... Внутрішньо вся її енергія починає перетікати до дитини... Сім'я - це певна система, як щаслива до тих пір, поки в ній є гармонія... Але, як тільки хтось або щось починає займати чуже місце або загострюватися - гармонія миттєво руйнується... Ви пишете " он сказал,что очень меня уважает и.тд никогда нас не бросит,но
чувства охладели и я понимаю почему?Намекнул,что я занимаюсь только ребенком". По факту, Ваш чоловік озвучив основну проблему того, що відбувається... І здавалося б, чого б легше,взяти і почати себе поводити як раніше... Та проблема у тому, що нами рухають певні поведінкові моделі, які закладаються, як правило, в дитинстві від батьків. І "включаються" у певні періоди нашого життя... Тобто, ми можемо розуміти, що потрібно щось змінювати, але продовжуємо поводити себе як і раніше... І щоб спробувати допомогти Вам, потрібні певні уточнення... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас з ними стосунки?