Как жить с осознанием, что живешь чужой жизнью?

Question

Проблема в том, что та жизнь, которой я вынужден жить, не соответствует тому, какой должна быть моя жизнь. Благодаря тупости родителей и общества я по сути не живу, а жду конца этой жизни. И моей жизни у меня не будет никогда, потому что от моей эта уже отстает лет на 10-15. Этого никак не догнать. И никто не постарается это компенсировать и исправить. Вообще, ситуация такая, что у меня есть ненужная профессия, практически нет профессионального опыта. Вообще практически нет какого-либо положительного и полезного опыта. Что с этим делать, зачем вообще жить если жизни нет и не было, и что с этим делать? И ради чего?

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

Здравствуйте! [quote]КАК ЖИТЬ С ОСОЗНАНИЕМ, ЧТО ЖИВЕШЬ ЧУЖОЙ ЖИЗНЬЮ?[/quote]
Ваша жизнь - только Ваша. [quote]та жизнь, которой я вынужден жить, не соответствует тому, какой должна быть моя жизнь.[/quote]
Просто она не соответствует Вашим ожиданиям. Можете более конкретно объяснить, что Вас не устраивает? [quote]Благодаря тупости родителей и общества я по сути не живу, а жду конца этой жизни.[/quote]
А если не перекладывать ответственность за свои неудачи на родителей и общество? [quote]потому что от моей эта уже отстает лет на 10-15. Этого никак не догнать[/quote]
Почему? [quote]Вообще, ситуация такая, что у меня есть ненужная профессия, практически нет профессионального опыта. Вообще практически нет какого-либо положительного и полезного опыта.[/quote]
31 год - это совсем не то время, когда уже нельзя приобрести новую профессию. Например, я получила диплом психолога в 34 года.

Олена Мандажи · Answer

Доброго времени!  Понимаю, что вам сложно и возможно злитесь, когда кажется, что нет выхода из вашей ситуации..  Но хочу заметить, что вы написали психологам, и попробую предположить, что возможно, вы еще ищете какой то выход, значит силы есть у вас. Если есть силы, то могли бы вы сказать какая профессия вам нравится и вы считаете ее актуальной на сегодня для себя и времени?

Оксана Сенченко · Answer

Добрий день, Крокодилус.
 [quote]Проблема в том, что та жизнь, которой я вынужден жить, не соответствует тому, какой должна быть моя жизнь. [/quote]
А якою вона має бути?

 [quote]Благодаря тупости родителей и общества я по сути не живу, а жду конца этой жизни. [/quote]
Відчувається дуже багато гніву. Цікаво, як саме Ваші батьки і суспільство сприяли тому, де Ви знаходитеся зараз?

 [quote]И моей жизни у меня не будет никогда, потому что от моей эта уже отстает лет на 10-15. [/quote]
Сумна перспектива. Таке відчуття що у Вас існує якийсь гіпотетичний план, якому Ви маєте слідувати, але, водночас, він же Вас і обмежує та робить нещасним.

 [quote]И никто не постарается это компенсировать и исправить.[/quote]
Так, ніхто, бо лише Ви відповідальні за своє життя. Це важко прийняти, проте необхідно. Ви маєте право гніватися і сумувати. 

 [quote]Вообще практически нет какого-либо положительного и полезного опыта.[/quote]
А це вже необхіно досліджувати. Помітно, що зараз Ви дуже фрустровані і Ваше сприйняття може бути вибірковим.

 [quote]Что с этим делать, зачем вообще жить если жизни нет и не было, и что с этим делать? И ради чего?[/quote]
Якщо Ви звернулися сюди на форум і шукаєте відповідь на це запитання - це вже означає, що існує якась частина Вас, яка хоче жити і яка живе заради чогось.

 [quote]Этого никак не догнать.[/quote]
Таке сприйняття лише заганяє Вас у відчуття беспорадності. Як думаєте, навіщо Вам знаходитися у такій позиції?

 [quote]Что с этим делать? [/quote]
Перш за все, я б Вам рекомендувала звернутия індивідуально до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати і вивільнити безпечним способом Ваші накоплені переживання. Далі, коли Ви пропрацюєте ці моменти, можна досліджувати, чого хочете Ви і де знайти ресурси для втілення Ваших бажань.Ответ отредактирован автором 03-11-2021 19:19:17

Ирина Григорьевна Инститорова · Answer

Здравствуйте!
Скажите, пожалуйста, что значит [quote]Они украли у меня жизнь.[/quote]?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Крокодилус, доброго времени суток!
 [quote]та жизнь, которой я вынужден жить, не соответствует тому, какой должна быть моя жизнь. Благодаря тупости родителей и общества я по сути не живу[/quote]
 [quote] И никто не постарается это компенсировать и исправить[/quote]
 [quote]виноваты родители и общество в целом[/quote]
 [quote]Что с этим делать?[/quote]
Вспомнить сколько Вам лет и попробовать взять ответственность за себя. Кто Вам мешает начать работать? Так и опыт появится. Наверняка у Вас есть причины злиться на родителей и ситуацию в стране. Безусловно есть влияние на Ваше настоящее и со стороны родителей и со стороны общества. А что вложили в свою жизнь Вы?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]А кто возьмет ответственность за потерянную жизнь? [/quote]
За последние13 лет ответственность уже лежит на Вас.

 [quote]у меня не было ничего[/quote]
Вам все всё должны? А на каком основании?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Цікавою. Із професійною самореалізацією, коханням, дружбою. [/quote]
Чудові бажання! Ви їх варті.

 [quote]Виховання, яке засноване на диктатурі і насильстві, або загрозі його застосування, фізичне і психічне насильство в школі, відсутність можливості з кимось порадитися. [/quote]
Співчуваю, що Вам довелося пережити. Дуже сумно.

 [quote] І якогось не видно перспективи, що щось таке буде.[/quote]
У Вас вже є картинка, чого Ви хочете - це вже перспектва. 

 [quote]До того ж є певний погляд на те, що очікує від мене світ, як він буде оцінювати мене. [/quote]
І що ж очікує від Вас світ? Як він Вас оцінює? У Вашому житті є конкретні люди, які чогось очікують від Вас? Можливо і Ви щось від себе очікуєте?

 [quote]Є бажання, що я хотів би бачити у своєму житті, а втілення бажань цих немає.[/quote]
На жаль, лише бажання не достатньо. Водночас, необхідно починати з найменших кроків для їхнього втілення. Якщо Вам тяжко зробити перший крок, або визначитися з ним - шукайте підтримку у спеціаліста.

[quote]Я не бачу причин нести відповідальність за те, що у мене вкрали моє життя. [/quote]
Ви не несете відповідальність за те, що з Вами робили, проте, на жаль, лише Вам "розгрібати" наслідки їхніх вчинків. За Вас це ніхто не зробить. Так, це несправедливо, це обурює, проте іншого шляху не має. Зараз, можливо, Вам психологічно важко визнати цей факт, адже Вас переповнює образа, тому, для початку, необхідно погніватися і оплакати те, що Ви втратили.

 [quote]Але більшу частину часу після закінчення університету я провів за комп'ютером в розважальних цілях намагаючись кудись подіти час. [/quote]
Ця діяльність також була способом впоратися з чимось. Важливо також розібрати, що Вас тоді зупиняло.

 [quote]Як це?
Просто я не хочу жити тим, що у мене є, а тим, що хочу - не можу.[/quote]
Ви обираєте, в якій позиції перебувати і як дивитися на світ. Можливо позиція безпорадності підтверджує Ваші установки, які Ви засвоїли з дитинства, можливо раніше це був єдиний спосіб вижити, можливо Ви звикли до того, що Вас вважають безпорадним, а можливо, таким чином, Ви уникаєте зіштовхнутися з тим, що Вас лякає або може завдати болю.

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

[quote]нет увлечений.[/quote]
А кто может быть виноват в том, что у Вас нет увлечений?[quote]А какую профессию мне приобрести? Я вот не знаю.[/quote]
А в 18 лет Вы знали, какую профессию Вам нужно приобрести? Куда Вы хотели пойти учиться?[quote]Те профессии, что мне интересны, мне по здоровью недоступны.[/quote] Так бывает. У каждого человека есть то, что ему недоступно. Например, мне недоступно играть на сцене театра, недоступно вести уроки английского языка в школе, недоступно быть преподавателем психологии и выступать на конференциях. И все это мне недоступно по здоровью - у меня последствия ДЦП средней тяжести. Тем не менее, я нашла то, что мне доступно. Например, онлайн-консультации, очные консультации, написание книг. И есть ли у меня право обвинять кого-то в том, что мне что-то недоступно? Нет! Потому что реально в этом никто не виноват. А еще я знаю женщину, которая в детстве мечтала стать детским врачом-гематологом (ее брат умер от рака крови). Но когда она поступила на медицинский факультет, поняла что не сможет осуществить свою мечту. В результате эта женщина основала фонд помощи онкобольным детям.

Ответ отредактирован автором 03-11-2021 20:07:20

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

[quote]А мне нечего туда вкладывать, у меня не было ничего.
[/quote]
А как же Ваши способности и таланты?[quote]Во-вторых, надо как-то решится позвонить туда.[/quote]
Да, нужно. Но разве для мужчины в 31 год это непосильная задача? [quote]Але більшу частину часу після закінчення університету я провів за комп'ютером в розважальних цілях намагаючись кудись подіти час.[/quote]
А це хіба не Ваша відповідальність? Хіба не Ви відповідаєте за свій час, який міг бути витраченим з більною користю? 
[quote]Виховання, яке засноване на диктатурі і насильстві, або загрозі його застосування, фізичне і психічне насильство в школі, відсутність можливості з кимось порадитися.[/quote]
На жаль, це було в Вашому минулому. Та жити треба не минулим. Жити треба сьогодні. А сьогодні у Вас є можливість пропрацювати з психологом колишні травми і відпустити їх. 
[quote]Я не бачу причин нести відповідальність[/quote]
Здається, це найзручніша позиція зараз для Вас

Елена Владимировна Ковалёва · Answer

Добрый день. 
Вы спрашиваете, что делать Вам с Вашей жизнью, фактически расписавшись в том, что она Вам не принадлежит. Если вы ей 
не распоряжаетесь, то лишаете себя возможности получить помощь. Повлиять на социум,  родителей и вернуть вам 10-15 лет психологи не в силах.  
Поэтому для начала поймите, что ваша жизнь только Ваша и только Вы можете  решить как её прожить. Вас никто не может вынудить жить так как вы не хотите.
Затем  переименуйте слово проблема в слово задача. 
У задачи всегда есть решение, тем более Вы знаете ответ.
 ( Вы же знаете как  вы хотите жить?)
Вы также чётко видете неизвестные:
-ненужная профессия, -практически нет профессионального опыта
-отсутствие уверенности в себе, интересов и увлечений 
-страх общения с людьми.
Эти неизвестные нужно находить Вам и только Вам.  И да, никто ничего не будет  вам " компенсировать и исправлять"
Потом Вам нужно перестать себя жалеть и винить всех вокруг,  запастись  листами бумаги и дать себе несколько дней.  Каждый день, вставая утром,  начинайте думать о том, чем хотите заниматься, что вам интересно, к чему есть способности, о чём всегда мечтали. И пишите, пишите, всё что будет приходить. Находитесь в этих размышлениях в течении дня и снова пишите. Так вы увидите цель и построите дороги к ней. Останется только делать шаги.

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

[quote], а потому должны вернуть в нормальное состояние то, что испортили.[/quote]
Каким образом?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]у мене немає віри в те, що ця картинка реалізується. [/quote]
Якби у Вас не було найменшого відсотку віри, Ви б не писали сюди.

 [quote]Наприклад, того, що у мене в моєму віці буде якась професія і досвід роботи. У всякому випадку я так думаю, що очікує. Не знаю, чи є у цьому житті той, хто щось очікує від мене, я від себе нічого не очікую. Я очікую від інших, від життя, від світу. [/quote]
Ключове слово, що "Ви так думаєте", а це лише припущення, а не факт. А що таке "світ" у Вашому розумінні?

 [quote]Якось від гніву і оплакування легше не стає. [/quote]
Бо Ви їх не здійснюєте. Справжнє оплакування відбувається тоді, коли Ваші переживання розділяє інший. Справжній гнів можливо вивільнити лише тоді, коли Ви це робите конструктивно і проговорюєте, а його визнають. Крім цього, Ви досить довго накопичували переживання в собі і не менше часу необхідно для їхнього вивільнення та перепроживання.

[quote]Заважало те ж саме, що і зараз - невпевненість у собі, проблеми у спілкуванні, відсутність мети і якихось інтересів. Якісь дії переносилися на потім. [/quote]
Чудово, Ви знаєте над чим необідно працювати.

 [quote]Я звик до того, що мені не треба проявляти ініціативу, за мене все вирішують, створюють умови для того, щоб я щось робив, дають повноваження і т.д. І я очікував, що у дорослому житті буде так само, без якоїсь ініціативи з мого боку. Тільки все це буде відповідати моїм бажанням. А виявилося, що ні. І я не вмію проявляти ініціативу, спілкуватися, і т.д.
В певній мірі необхідність спілкуватися при шошуку роботи, житла і т.д. лякає і змушує відкладати це на колись потім. [/quote]
Перш за все, хочеться сказати, що Ви вже проявили ініціативу і почали тут спілкуватися зі спеціалістами, а це вже означає, що Ви здатні на неї і у Вас досить добре це виходить :). Ви не такий безпорадний як думаєте. Якщо говорити про те, що все вирішували за Вас, то мені дуже шкода. Тоді зрозуміло звідки у Вас така установка. Так, доросле життя - це про відповідаьність та ініціативність, але у цьому є свої плюси: Ви стаєте його господарем і тоді воно автоматично відповідає Вашим бажанням.Ответ отредактирован автором 04-11-2021 18:57:27

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

[quote]Не заметил каких-то талантов[/quote]
Они есть у каждого человека
[quote] Например, я хотел всегда управлять каким-то транспортом. Но по зрению нельзя. И что тут сделать?[/quote]
Искать то, что можно.
[quote] я очікував, що у дорослому житті буде так само, без якоїсь ініціативи з мого боку. Тільки все це буде відповідати моїм бажанням.[/quote]
Вас не приучили брать ответственность. Но, видимо, Вам было удобно, когда за Вас все решали. Поэтому, став взрослым, Вы продолжали ждать, когда все желаемое принесут Вам на блюдечке с голубой каёмочкой. И теперь по этому поводу злитесь. Имеете право. Но другие также имеют право не потакать Вашим капризам.
[quote]І я не вмію проявляти ініціативу, спілкуватися, і т.д.
В певній мірі необхідність спілкуватися при шошуку роботи, житла і т.д. лякає і змушує відкладати це на колись потім.[/quote]
Что мешает Вам сейчас пойти со всем этим на личную терапию?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]А де взяти того, хто буде розділяти? [/quote]
Наприклад, піти до психолога-психотерапевта. Якщо у Вас не має фінансової можливості, то звернутися у соц. службу.

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Думаєте психолог буде розділяти мої переживання? Просто мені здається, що коли у людини немає таких проблем, то їй важко зрозуміти, наскільки все це серйозно і наскільки заважає жити. [/quote]
Завдання психолога розділяти Ваші переживання, визнавати їх та контейнерувати. Безумовно, у Вас існує Ваш унікальний життєвий досвід, який пережили лише Ви і навдяд чи ми здатні повністю його зрозуміти, проте наше завдання наблизитися до розуміння, якщо Ви це дозволите. Крім цього, відсутність схожого досвіду це не завжди недолік, навіть навпаки, перевага. Лікар з хворобою Паркінсона зрозуміє Вас як ніхто інший, проте навряд чи він здатний провести операцію.

Оксана Николаевна Третьякова (Сумы) · Answer

[quote] Ничего мне не приносили на блюдечках.[/quote]
То есть, вы никогда не пользовались тем, что делали или зарабатывали Ваши родители? В таком случае, как Вы умудрились выжить и как выживаете сейчас? [quote]Так что желание какой-то компенсации вполне правомерно.[/quote]
И какую компенсацию Вы бы хотели получить? [quote]Отсутствие терапевта, денег на терапию и веры в возможность что-то изменить.
[/quote]
Вам, похоже, не хватает желания все это найти. Хотя желание может и есть, но Вы находите причины, чтобы не искать. Ибо в случае, если Вы все это 
найдете, Вам придется выходить выходить из зоны комфорта, работать и менять свою жизнь. А этого Вы уж точно не хотите. "Кто хочет — ищет способы, кто не хочет — причины" (Сократ). 
[quote]Думаєте психолог буде розділяти мої переживання? Просто мені здається, що коли у людини немає таких проблем, то їй важко зрозуміти, наскільки все це серйозно і наскільки заважає жити.
[/quote]
Причина не идти к психологу в соц. службу найдена моментально. Сократ говорил именно об этом.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Как жить с осознанием, что живешь чужой жизнью?

Відповіді психологів