Вічне кохання

Добрий день! Маю питання. Вчора говорили з хлопцем, він запитав легко я б його забула, якби ми наприклад розійшлися. Я сказала що постраждала б і відтужила якийсь час. А потім забула і жила далі. Сказала що хотіла б щоб він так само прожив і йшов далі без мене. І тут він каже: тобто ти не продовжувала б мене любити?
- Ні
-Тобто ти любиш мене не назавжди?
Я ж сказала що люблю його , але це закінчилося б, якби він пішов з мого життя. Я б не продовжувала б його любити. Сказав шо в його розумінні назавжди це коли ти обираєш людину і любиш її все життя. Але по-моєму любов не може бути одностороньою. Він був розчарований моєю відповіддю. Так, в мене з ним перші стосунки, але це не означає що єдині. Знаю що в нього є колишня, в них були стосунки на відстані, 5 років. Це були його перші стосунки. Коли вони розходилися то казав що вона обіцяла любити його все життя, що більше собі нікого не зможе знайти. Вона і коли ми вже зустрічалися іноді писала. Як я розумію він хотів почути таке ж і від мене, що любитиму його завжди, навіть якщо ми розійдемося. Але я не бачу сенсу любити людину, яка від тебе йде. Він же її кинув, почав стосунки зі мною. Можливо, моя ситуація дивна. Чи адекватна моя позиція щодо розтавання? Тому що я помітила, як він трохи в мені розчарувався. Водночас, я так здивувалася його наївності в цьому питанні. Чи це не наївність, а якесь потішання свого его? Чому деякі люди хочуть щоб їх продовжували любити навіть після завершення стосунки ?