40 років

Доброго дня)
Знаєте, відомий психолог Лев Виготський писав про те, що якби криз не існувало, нам доводилося б їх вигадувати для того, що пояснити розвиток. Насправді, якщо це і криза для Вас - це перш за все особливий момент, коли вирішиться, чи дійсно ці зміни призведуть до деградації, чи це буде новий ступінь розвитку для Вас. Як Вам роль мами та дружини у сімейному житті?

Пропоную поглянути на це з боку того, що саме для Вас деградація? Втрата хватки в професійному середовищі? Якщо так, то як Вам те, що Ви стаєте більш "професійною" матір'ю, що у Вас змінився напрямок, який може бути для Вас не менш складним та відповідальним? Стосовно синдрому військового часу, то я не впевнений, тому що, на мій погляд, такі ситуації мають місце бути незалежно від стану в країні, хоча це певною мірою відображається на самопочутті та кількості наявної енергії, що теж впливає на нашу здатність та мотивацію підтримувати контакт з друзями та знайомими. Можливо, Ви шукаєте причини не зустрічатися з ними, тому що у Вас не вистачає на це енергії? Чи просто вже не так тягне? А стосовно "зависнути" - як саме це могло б відбутися і що в цьому більш за все Вас непокоїть? Що не буде такого ж різноманіття, як під час присвячення життя кар'єрі або якась інша причина?

Інакше кажучи, Ваше завдання зараз ставити собі багато питань, котрі пов'язані з цією ситуацією, що максимально зробити її для себе зрозумілою. Бажаю Вам бути чесною з собою та не засуджувати себе, якщо деякі відповіді здаються неприйнятними з огляду на соціальні упередження або позицію Ваших близьких - варто зрозуміти, як ця ситуація насправді Вам.

Відредаговано автором 03-06-2023 12:56:26

Здравствуйте!
У Вас как раз и идет переоценка ценностей, то что Вы" приостановились" дает Вам возможность посмотреть более обширнее на свою жизнь!
"Чому так різко змінились пріоритети в житті?" человек не может постоянно находиться в тонусе и на подъеме энергии, и то, что у Вас меняются приоритеты, это совсем не означает,что Вы будете деградировать, и больше ничем не заниматься. Остановится, отдохнуть, сменить привычный ритм на более спокойный, значит перезагрузиться, дать себе время .

Стосовно того, що все на кучу, то я б тут зазначив, що коли є багато переживань, які плутаються одне з одним, тим паче, коли їх ще й важко сформулювати - виходить такий казус. Відчувається воно так, ніби якась незрозуміла купа навалилась і пригнічує)) Але трапляється, що як все розібрати по поличках, чи хоча б визначити, що ж відбувається, то все виявляється не так страшно.

Я читаю і є у мене таке питання, що Вам ніби і все подобається зараз і Ви ладні жити у своєму новому житті, отримуючи задоволення в своїй новій ролі, втім постає такий собі страх втратити навички колишнього життя. Ну тут варто сказати, що те, що нам не потрібно та не використовується і дійсно потрохи відходить на задній план, але чи може таке статися, що людина з Вашими навичками та досвідом роботи повністю втратить можливість заробляти гроші? Невже це стане для Вас недоступно? Бо, як там кажуть, майстерність не проп'єш.

Стосовно Ваших подруг - у психологічній літературі говориться про те, що в якийсь момент друзі стають неймовірно важливими для нас людьми, нашою референтною групою. Втім, розвиток приводить деяких людей до утворення власної родини, після чого вона та її члени посідає центральне місце. Тобто, ми можемо продовжувати спілкуватися з друзями, підтримувати тісні глибокі зв'язки, та все ж в пріоритеті в таких людей є родина і це нормальна така історія. Ціннісні орієнтації це не монолітне утворення, ця система може переглядатися, змінюватись, бо вона відносно гнучка.

Безумовно усе вищезазначене може викликати тривогу в тій чи іншій мірі, але Ви не сидите на місця, написали сюди, шукаєте відповіді на питання, намагаєтесь прояснити для себе ситуацію та побороти острах. Це чудовий початок!

Доброго часу доби!

Останнім часом...

Це як довго?
Що відбувалося в Вашому житті напередотні такого стану?

Просто в мене питання,це криза 40 років?Чи синдром військового часу?

Може бути і перше і друге і обидва разом - треа як мінімум діагностика.
А ще це може мати фізиологічну природу, тому раджу відвідати ендокринолога та гінеколога на предмет дослідження гормонального фону. Порушення в гормонах дають таку ж саму симптоматику та самопочуття.

Чому так різко змінились пріоритети в житті?

Якщо на соматичному рівні все добре - це може бути і емоційне вигорання, зважаючи на те, як Ви тавилися до роботи перед цим..
Я б радила обрати фахівця та як мінімум пройти 1-2 диагностичні консультації.

Просто в мене питання,це криза 40 років?Чи синдром військового часу?

мені здається, що це просто зміна приоритетів, якій сприяв військовий час.
жінка в соціумі завжди в стресі. а вдома їй спокійно. тому чоловіки, як говорив Жванецький "приходим домой опаленные снаружи, раскаленные внутри и припадаем...".

Зміна цінностей це нормальний процес, який відбувається не один раз на життя.
часто криза 40 років в жінок проходить непомітно, якщо вона реалізувалась як мати/бабуся.
військовий стан також дає свої відбитки (особливо, якщо ви постійно моніторите і читаєте новини. я був в армії під час АТО і нас кожного вечора заганяли дивитися новини. було 2 бажання: 1) втекти з частини з автоматом і вбивати тих ублюдків, які нас атакують; 2) застрелитися, щоб це жахіття закінчилось). Не дарма телевізор зветься "зомбоящиком". а тепер ще й інтернет.

Може бити так, що всього потроху, а може й якась одна причина. Переписка неефективний спосіб передачі інформації (безпечний, але не ефективний)

Знаєте, дуже важливі зміни з Вами відбуваються.
І зовсім не має значення що стало поштовхом.

Суть цих змін- Ви почали прислухатись до Себе.
Відчувати Себе з середини, розуміти Себе, поважати свої почуття і бажання.
З цим можна тільки привітати.

Щодо побоювань про майбутнє- важливо довіряти Собі.
Як буде потреба- Ви впораєтесь і "замотивуєте" себе.
А можливо, зрозумієте, що то Вам не треба, так як натепер зрозуміли про подруг та кафе.
Слухайте Себе, довіряйте Собі, вірте в Себе.

Доброго дня!

Просто в мене питання,це криза 40 років?Чи синдром військового часу?

Мені здається, ніби ви звужуєте свою цікавість/хвилювання усього двома можливими варіантами запитань. До того ж, ці два аж ніак нічого не вирішують і нікуди не ведуть. Ось подивіться. Припустимо, що це криза 40 років? А далі що? Що з нею робити? (Я особисто не вірю ні в які кризи, буквально прив'зані до віку людини; маячня якась, бо в кожного з нас своя швидкість і свій темп життя, своє наповнення, своє відмінне від інших минуле тощо...)
Скажімо, не криза. Тобто з вами все нормально. А від того ви заспокоєтесь? Зникнуть згадані вище побоювання?

Подивіться на власні спостереження

В особистому плані мені подобається,що я зараз в центрі в своєму світі.Раніше я просто була гвинтиком в великій системі і своє життя підстроювала під цю систему,по іншому не бачила,що може бути.

Якщо це наслідки кризи, то я обома руками за таку кризу. Звична і довготриваюча роль гвинтика залишилась позаду. Нова роль "бути собою" очікує на подальше призвичаєння до неї. І цей процес вам подобається. Хіба щось може бути краще?!

Страшно,що з часом втрачу професійну хватку,тому,що в нашому світі все рівно потрібно вміти заробляти гроші.

Цікаво, з якого джерела живиться цей страх? Чи не лунають всередині настанови когось з батьків або висновки зі спостереження їхнього ставлення до грошей?

На рахунок енергії,мені дійсно не хочеться її витрачати на подруг та і не цікаво зараз.

Туди витрачати не хочете, зрозуміло. А є надлишок ресурсу? Є потреба, що закликає бути задоволеною?

Варто прислухатися до себе і робити те, що хочеться зараз. В житті є різні періоди. Але придивіться чи вам добре на самоті і з домашніми справавми? Якщо так, все ок. Якщо нічого не приносить радості, то є над чим працювати.

Добрый день!

Чому так різко змінились пріоритети в житті?

Вас интересует причина происходящего?

Страшно,що з часом втрачу професійну хватку,тому,що в нашому світі все рівно потрібно вміти заробляти гроші.

Или вы хотите все же решить эту проблему?