Чому живу життя як чорновик?

Бачу у вас є багато моментів які викликають невдоволення а чи є то що у вас получилось, якісь таланти, якісь нехай і маленькі досягнення, є відчуття що у вас працює сильне знецінення як себе так і того що є в вашому житті

Добрий ранок, Іро!
Ось ключик, що відкриє двері в інше за якістю життя

Не маю контакту з собою, ніяк не вилізу з цього стану

і буде відповіддю на питання

Як самій змінитися, а не скиглити?

Віднайти цей контакт. Впізнати краще себе, свої погляди і установки, звички і бажання, прагнення і обмеження, особливості і здібності... З цього все починається. Все зовнішнє сприймається як похідне від внутрішнього.

Ніхто крім мене самої не допоможе.

Згоден на всі 100%. Інакше і не може бути, адже життя не чиєсь - воно ваше. Тому покладіть його символічно на долоні і починайте про нього дбати.

Щоправда, самотужки буде важко, якщо не сказати, взагалі, неможливо. Нагальною буде підтримка з боку хоча б однієї людини, не байдужої до вас. Готової вислухати, зрозуміти, прийняти. Бути поруч на шляху змін.
Чи є хтось у вас на цю роль?
В яких стосунках з рідними та близькими?

До речі, цією людиною часто виступає психолог.

Відредаговано автором 17-06-2023 12:31:34

є хороший анекдот

Жили-были мыши, и все их обижали. Пошли они к мудрой сове и сказали:
— Сова, помоги советом. Все нас обижают, коты, лисы, люди с мышеловками. Что нам делать?
Сова подумала и говорит:
— А вы станьте ёжиками. У ёжиков иголки, их никто не обижает, и людям они нравятся.
Мыши обрадовались и побежали домой. Но по дороге одна мышка сказала:
— Как же мы станем ёжиками? - и все побежали обратно, чтобы задать этот вопрос мудрой сове.
И ответила сова:
— Я решаю только стратегические вопросы.

Ніякий контакт з собою, ніякі зміни себе, оточуюючих, навіть зміна планети вам не допоможуть, якщо продовжувати оцінювати все по старому.
Вам все не так, з собою контакту немає скоріше за все, що ви не такі, як повинні були бути, і цей стан продовується десь з 14-15 років... (а може й ні)

якщо не змінити оцінку (те як ви все оцінюєте на основі власних ідеалів і стереотипів), то всі зміни мають лише косментичний ефект.

перестань злиться, пусти любов в своє серце, зміни себе з середини, прислухайся до себе і твоє життя зразу зміниться, полюби себе,
це все сродні станьте йожиками.

НЕМОЖЛИВО ПОЧАТИ ПИСАТИ НОВЕ ЖИТТЯ З НОВОЇ СТОРІНКИ, СТАРИМ ПОЧЕРКОМ

стосовно чорновика, тут потрібно розбиратися що ви кладаєте в поняття "чорновик" і саме таке формулювання та що за ними стоїть і чому все не так, і як має бути. це робота не для СМСок

Відредаговано автором 17-06-2023 13:00:34

Добрий день, Іро!

Не такі стосунки, не така зайнятість, не такий дохід, не таке місто, не така квартира, не таке оточення, не такий відпочинок, не таке здоров'я, самопочуття, душевний стан, зовнішність, стиль

Ви чітко пишете про ваші незадоволення. Якщо є "не так, не таке...", то ймовірно є бачення "як я хочу, якщо не так?" Знаходили ви відповіді для себе - а як я хочу: які стосунки, чим займатися, який дохід, де жити тощо?

Та розумію що ніякі випадкові події чи везіння або навпаки кризи не витягнуть мене з цього.

Так, ви праві. Ми завжди маємо вибір: чекати, що щось або хтось буде вирішувати наші проблеми, незадоволення ( це як в дитинстві дитина чекає, що всемогутні батьки, або оточуючі дорослі обов'язково прийдуть на допомогу і вирішать усі проблеми, захистять і заспокоять), або приймати рішення становитися справжнім Автором свого життя.

Ніхто крім мене самої не допоможе.

Здається, що ви вже прийняли рішення, хто все ж таки справжній Автор вашого життя.

Як самій змінитися, а не скиглити?

Починати діяти. Згодна з колегою Володимиром Тарасенко, що на шляху життєвих і особистісних змін самотужки дуже складно поратися зі своїми думками, почуттями, сумнівами, страхами тощо. Необхідна підтримка близької людини, яка, і це дуже важливо, зможе бути рядом з вами, коли вам це буде необхідно, яка зможе підтримати і витримати ваші почуття, не знецінюючи те що відбувається з вами, а буде ставитися до цього з розумінням і повагою. Оптимально, як мені здається це робити з психологом: в безпечній атмосфері він буде поруч з вами, виконуючи роль вашого підтримуючого провідника на цьому непростому, але дуже необхідному і цікавому вашому особистісному шляху - шляху до себе справжньої, до себе дорослої🙂

З вашим запитом може допомогти психолог. Можна рухатися маленькими кроками, структурувати і виписати, визначити чого ви хочете, що можете зробити зараз.
Ну і головне усвідомити, що це не репетиція і іншого життя не буде.

Я вас боюся. З написаного мені відчувається ніби криком кричать на мене: ТИ НЕ ЦІНУЄШ ТЕ ЩО МАЄШ. Якось так це ще більше заморожує

Насправді ні. Ви боєтеся того, що це виявиться правдою і ваша надія на чистовик - не справдиться. А той крик, що ви говорите, це гуманістична совість, яка ніяк не може до вас достукатися, вона кричить вам, що завтра може не наступити.
На не натягнутих струнах грати не можна, я лише зачепив їх своїми словами.

Нажаль тільки в школі можна писати в чорновик, а потім на оцінку вчителю. Проте ви все одно витрачаєте життя на подвійні зусилля. В вашому уточненні про чорновик читається жага бути відмінницею, не робити більше помилок. Людина - це помилка генетики. Ті чи інші мутації, купа невдач привели клітину до надскладної організації, яка може самостійно мислити, виживати та змінювати світ навколо (хоча не завжди вдало). Помилка це не погано.

Для переоцінки цінностей, зменшення вимог до себе, в мене є хороша вправа, ціла купу книг та аудіо семінарів.
Якщо бажаєте, я можу вам їх дати, проте доведеться натиснути кнопку "Зв'язатися з психологом". Раніше я залишив контактні дані тут, але прийшли попередження від адміністрації. Чи то вгледіли, чи то наплакав хто.

Небайдужої людини немає мабуть.

Якась небайдужа частка вашої особистості звернулась на форум. Веде діалог. Можливо, варто з нею налагодити тісний контакт, поки інші реальні людини не підійшли. Як гадаєте?

Я напевно дуже постаралась всіх від себе відштовхнути.

Відштовхнули, напевно, користуючись і спираючись на досвід. Мені здається, на дуже обмежений досвід. Швидко зламались. Ймовірно опори слабкі та й світогляд здебільшого пессимістичний. Проте, справу, як то кажуть, можна виправити. Було б бажання.

Я всіх боюся, що вони мене можуть ранити.

Наче полоханий горобець, що кожного куща боїться.

Зараз такий настрой що знайомитися з собою страшно, бо страшно щось розворушити і знов себе розчарувати як це раніше виходило

Щодо розчарування. Між іншим, його можна прийняти, витримавши емоційний тиск, а потім піти далі. От тому, саме в цей момент, коли є великий ризик впасти в безодню відчаю і розчарування собою, потрібен поруч інший - той, хто підтримає.

Відредаговано автором 18-06-2023 09:51:52

Часто думаю, розумію, що потрібно діяти. Але не розумію що саме робити.

Якщо самостійно діяти, то спочатку спробуйте знайти відповіді на деякі запитання про себе, наприклад:
1.Хто Я?
2.Що робить мене собою?
3. Що я люблю по-справжньому?
4. Як я живу зараз?
5.Про що я хочу жити?
6.Що для мене дуже цінне зараз?
7. Чим я зараз можу ділитися з іншими?
Для самодопомоги і саморозвитку є багато літератури з психології, яка також може стати вашим помічником на цьому шляху. Можете почати, наприклад, з книги Джеймса Холіса "Душевні вири". І обов'язково має бути близька людина, яка буде вашою підтримкою, з ким ви зможете ділитися своїми думками (різними), емоціями (різними), інсайтами. Це - не зовсім проста роль. Людина має бути дорослою, як особистість.
Але є інший варіант: це проходити свій шлях індивідуації, особистісного зростання в тандемі з психологом, де він буде вашим провідником, де спочатку ви зможете розказати про всі свої скарги, потім ви разом визначите коло проблем, сформуєте психологічні цілі і спеціаліст запропонує вам вашу унікальну "дорожню карту", по якої ви будете рухатись, поступово, крок за кроком в своєму темпі, в безпечній підтримуючій атмосфері, внапрямку своїх цілей і бажань.