Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Анна Автонділова
Анна Автонділова 32 хвилини тому: «Доброго дня! По переписці можна побудувати багато гіпотез, але сенсу в цьому не так багато бо надто мало інформації, щоб робити якісь висновки. Тут набагато важливіше досліджувати»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 години тому: «Вітаю! цитата: «Я розумів, що він впливова людина в цій компанії, і моя доля в компанії в його руках. Я це розумів, але не можу сказати, що це дуже на мене давило. Він комунікабел»
question author 2 години тому: «Дякую усім за поради! Я думав, що моя проблема дуже поширена, так як з нею стикалися і мій рідний брат, і дружина. У брата зараз ситуація покращилася, рідко проявляється. Дружин»
Питання від: Юлия Вік: 34

Перестала плакать

Мы с мамой боролись с ее болезнью с 2018 года. У нее был рак. Поначалу она вошла в ремиссию, а перед войной случился рецидив. Больше года она проходила химиотерапию и ей становилось все хуже и хуже. 3 недели назад я получила результат ее анализов и увидела, что динамика совершенно отрицательная. Я плакала и кричала, но взяла себя в руки и пошла на консультации по докторам. Особо уже ничего не предлагали. Я цеплялась за соломинку. Все рассказала маме и запретила киснуть. Сказала, что мы что-то придумаем и начала возить ее по каким-то клиникам. Она не дождалась недели до биопсии, которая должна была, по моему убеждению, чем- то помочь. Я еле успела с другого города к ней в реанимацию. От нее уже на полувздохе услышала только, что она меня любит. Дальше я в каком-то бреду ей рассказывала, что мы все преодолеем, что нечего тут лежать, что я буду теперь рядом и никуда не денусь. Она умерла через полчаса. Эту ночь я не забуду никогда. Я орала, плакала, выла. Я валялась на полу и не хотела ни во что верить. Так было 2 суток. Когда нужно было ехать в морг на прощание с ней и затем на похорон, я очень боялась как себя поведу. Утром муж напоил меня адаптолом. Увидев маму в морге, со мной ничего не произошло. Как будто чужой человек. Мне абсолютно не знакомый. Я посмотрела как она одета, правильно ли ее обули. Дальше поехала с ней в катафалке на кладбище, читала всю дорогу молитвы. И на кладбище я не могла узнать свою мамочку. Я практически не плакала, только когда с кем-то говорила о ней. Это было 3 дня назад. Я больше не плакала ни разу. Я не могу маму вспомнить в реанимации, не помню ее на кладбище, но мне безумно больно. С похорон я не пью таблетки, поэтому это вряд ли их действие. Просто не пойму что произошло со мной. Почему я перестала выпускать эту боль? Мне легче не стало, но что- то произошло
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Юлія, співчуваю Вашій втраті. По розповіді можна зрозуміти, що мама була для Вас близькою та дорогою людиною. Можу припустити, що її смерть була для Вас раптовою, оскільки Ви до останнього хотіли її врятувати. Ця ситуація дуже болісна для психіки, тому міг спрацювати захисний механізм. Таке собі заморожування всіх почуттів. Крім цього можуть бути і інші нетипові реакції на травматичні події. Наприклад, відчуття, що все що відбувається нереальне, або що це відбувається з кимось іншим, а ти ніби дивишся фільм тощо. Хочу підсумувати, що всі реакції в такій ситуації нормальні.
Скоріш за все, пізніше Ви зможете відреагувати на цю подію. По можливості зверніться до психолога, щоб максимально екологічно прожити процес горювання. Сил вам!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 348506 для Іванна Нікель

Дякую за Вашу відповідь. Дуже боюся якоїсь депресії, бо в мене двоє дітей і я їм потрібна.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Юлия, Ваша ситуация требует психотерапевтической работы с психологом по проживанию боли утраты.
По каким-то своим причинам, Вы не принимали болезни мамы и самой мысли о ее возможной смерти. Хотя при онкологии это, к сожалению, происходит часто. И когда мама ушла, то есть произошло ТО, что Вы принимать ни за что не хотели, Ваша психика отказалась это воспринимать, вплоть до -
цитата:
Я не могу маму вспомнить в реанимации, не помню ее на кладбище

и боль в результате этого ОТКАЗА закапсулировалась внутри и не может быть прожита и осмыслена.
С психологом Вы сможете принять эту потерю. А приняв - отгоревать, выпустить боль и найти нужные для себя смыслы произошедшего.
Здравствуйте, Юлия.
Сочувствую Вашему горю. Каждый человек переживает утрату по- своему и все , что с Вами сейчас происходит-это нормально.
У Вас сейчас,так называемая, фаза шока ( ещё её называют фаза " оцепения" или " заморозки "), которая длится ( приблизительно) до 9 дней. Чтобы не " застрять" на этой фазе, Вам необходим телесный ( тактильный) контакт и присутствие кого-то рядом.
Далее Вам прийдется пройти следующие стадии горевания. О них Вы можете почитать в нете. Если что-то пойдёт не так( по- вашим ощущениям), тогда желательно обратиться за помощью. Психика человека обычно способна справиться с горем. В норме горевание занимаем период около года. ( норма-условная), но если за этот период острота переживания не снижается, можно говорить, что переживание стало патологическим и тогда необходимо обращаться к специалисту.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?