все стає сірим та нецікавим

я не бачу свого майбутнього. я заплутався в собі. я хотів друзів, я хотів мати хоч якесь спілкування в реальному житті. у мене є друзі тільки в інтернеті. мені тяжко бкло знайомитися з людьми, але багато хто цього не розумів. я боюся людей. мені потрібен був деякий час аби сміятися з ними, розмовляти і все тому подібне. раніше я бажав бути моделлю, але всі мені говорили:: ти себе бачив? у тебе стільки висипанніа на обличчі. у тебе навіть фігури немає. може досить їсти? у мене є батьки, та з ними мені тяжко спілкуватися. батька я рідко коли бачу, мати на роботі, а потім з друзями. можливо я собі багато чого надумаю, та я ніби беззахитне цуценя. такі, як я, не повинні жити. їх просто ненавидять. мені не цікаво жити. я не хочу нічого робити. я навіть намагався змиритися з тим, що я ніколи не зможу нормально жити із-за того, що у мене немає сил. з часом все стає сірим,зовсім нецікавить і таке жахливе. всі говорять що у мене не повинно бути проблем, у мене є батьки, є дах над головою та й ще дитина, а тому нічого не розумію, проте чому я такий нещасливий? я не збираюся вбивати себе, та жити також не бажаю. сподіваюсь, це не буде якоюсь нісенітницею від дитини. ((