Питання від:
Alishka9
Вік:
22
Нотатки про мою самотність...як вийти із цього стану живою?
Добридень! Справа в тому, що я постійно відчуваю себе неначе не під'єднаною до комунікації в будь-якій сфері життя; відчуваю себе цілковито самотньою серед людей; не відчуваю себе в розмові. Може, боюсь говорити, аби не нашкодити комусь, і не сказати лишнього про себе або ж розчарувати людей собою. Але в той же час, я хочу спілкуватись відкрито!
Вже 10 років я не маю близьких друзів. Зазвичай, мої друзі - це люди, яким я корисна, що дуже помітно. Отож, чи друзі це взагалі🤷‍♀️
В той же час, мушу зазначити, під час спілкування, коли людина цікавиться мною, мене неначе перемикає: в голові пустота, і хочеться лише втікти.
З батьками стосунків як таких немає.. кожен сам по собі. Вони незнають мене, я дратую їх. Я хочу спілкуватись, але віддачі нема. Коли говорю, що мені треба віддача - отримую у відповідь, що постійно щось вимагаю (хоча ні! Я хочу лише уваги!! Я забезпечую себе з 14 років). Тому, я залишила усі спроби (це зазвичай істерики, коли мені починають давати поради, через які я розумію, що ці люди навіть не знають чим я жила всі ці роки), так як незнаю, як діяти. Телефоную лише я, але у мене часто і не запитують як мої справи. Так, можемо не спілкуватись місяцями. Авжеж, факт такого спілкування з батьками ранить мене більше за усі зазначені вище/нижче.Я невидимка і для них, і для інших людей.
З проблемою спілкування я б ще зв'язала відсутність роботи. Раніше, до 22 років, я постійно була зайнята: навчання, робота, зал. Опісля закінчення навчання, коли я повернулась в рідне місто та одружилась, роботи так і не знайшла. А тепер помічаю, що коли хоч якась вакансія з'являється, я панічно починаю боятись цієї можливості. У висновку, я втрачаю цей шанс, через що сумую ще більше. Наразі, у вільний час я займаюсь фіз вправами, дом-м, прогулююсь з чоловіком, вивчаю іноземну мову та інколи малюю.
Незнаю, з чим пов'язано, та чи стосується моєї теми те, що я стала уникати соціалок. Видалилась на фейсбук, видалила інстаграм. Чому? Тому що там обман на загал: мої батьки, друзі...стосунки на публіку. І це як наркотик! Стало гидко знаходитись там. Проте, без них було ще важче, так як інстаграм, до того, був єдиним способом вираження себе серед людей, тому туди я повернулась.
У підсумку, дійшло до думок про самогубство. Їх стає все більше. Був момент, коли я на 100% вирішила покінчити з цим, так як боляче неймовірно, але обставини не дали зробити заплановане. Терпіти це вже не в силах, але що робити - незнаю
Дякую за вашу увагу
Вже 10 років я не маю близьких друзів. Зазвичай, мої друзі - це люди, яким я корисна, що дуже помітно. Отож, чи друзі це взагалі🤷‍♀️
В той же час, мушу зазначити, під час спілкування, коли людина цікавиться мною, мене неначе перемикає: в голові пустота, і хочеться лише втікти.
З батьками стосунків як таких немає.. кожен сам по собі. Вони незнають мене, я дратую їх. Я хочу спілкуватись, але віддачі нема. Коли говорю, що мені треба віддача - отримую у відповідь, що постійно щось вимагаю (хоча ні! Я хочу лише уваги!! Я забезпечую себе з 14 років). Тому, я залишила усі спроби (це зазвичай істерики, коли мені починають давати поради, через які я розумію, що ці люди навіть не знають чим я жила всі ці роки), так як незнаю, як діяти. Телефоную лише я, але у мене часто і не запитують як мої справи. Так, можемо не спілкуватись місяцями. Авжеж, факт такого спілкування з батьками ранить мене більше за усі зазначені вище/нижче.Я невидимка і для них, і для інших людей.
З проблемою спілкування я б ще зв'язала відсутність роботи. Раніше, до 22 років, я постійно була зайнята: навчання, робота, зал. Опісля закінчення навчання, коли я повернулась в рідне місто та одружилась, роботи так і не знайшла. А тепер помічаю, що коли хоч якась вакансія з'являється, я панічно починаю боятись цієї можливості. У висновку, я втрачаю цей шанс, через що сумую ще більше. Наразі, у вільний час я займаюсь фіз вправами, дом-м, прогулююсь з чоловіком, вивчаю іноземну мову та інколи малюю.
Незнаю, з чим пов'язано, та чи стосується моєї теми те, що я стала уникати соціалок. Видалилась на фейсбук, видалила інстаграм. Чому? Тому що там обман на загал: мої батьки, друзі...стосунки на публіку. І це як наркотик! Стало гидко знаходитись там. Проте, без них було ще важче, так як інстаграм, до того, був єдиним способом вираження себе серед людей, тому туди я повернулась.
У підсумку, дійшло до думок про самогубство. Їх стає все більше. Був момент, коли я на 100% вирішила покінчити з цим, так як боляче неймовірно, але обставини не дали зробити заплановане. Терпіти це вже не в силах, але що робити - незнаю
Дякую за вашу увагу
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
