Не слухається дитина

Соня, у спілкуванні з дитиною важливо враховувати її вікові особливості і особливості темпераменту.
Наприклад, ваша донечка може бути більш повільною за комфортним їй темпом, ніж Ви.
Можливо їй потрібно більше часу на збори, тому моменти, що пов'язані із часом (щоб не запізнитись) варто відкорегувати, додавши часу, а не підганяючи доньку.

В інших аспектах , можливо, дівчинка не справляється, бо за віком для неї це ще складно.
Наприклад, підготуватись до гімнастики самостійно .
Тут, можливо, є сенс приготувати все з вечора, щоб потім можна було тільки взяти готове. Або попросити дорослого, хто з донькою, поки Ви біжите в садочок, щоб прослідкував щодо використання телефону.

Багаторазові зауваження дійсно знижують чутливість до них.
До того ж, це викликає внутрішній спротив у дитини.

Загалом є сенс переглянути свої очікування від того "як має бути "( і щодо доньки, і щодо ваших, як на мене, завищених вимог до себе).
Це можна зробити індивідуально вживу, або онлайн.
Є дуже корисна і цікава книжка про стосунки з дитиною "Общаться с ребёнком. Как?"(Гиппенрейтер Ю.Б.)- там і про почуття батьків, і про постійні зауваження , і про спілкування, і про багато чого ще. Книжка є в інтернеті також.

Можу припустити, що першопричиною може бути ваша велика втома та певний внутрішній образ, якому не відповідає те, що трапляється в реальності.

Ви намагаєтесь підігнати реальність під свій "образ", але не виходить.
Краще відкорегувати "образ".

Вам важливо мати можливість для відпочинку, та користатися будь якою можливою допомогою.
Змінити певні моменти можна за рахунок зовнішніх факторів (інший розклад, порядок підготовки, допомога дитині там, де вона не справляється тощо).
А те, що стосується самих стосунків з донькою - переглянути після аналізу ваших внутрішніх причин та потреб, які керують вашими емоціями.

Соня, доброго вечора. Це насправді складно бути мамою двох дітей, яким треба приділяти увагу, і працювати. Лють і роздратованість можуть виникати, коли Вам не вистачає часу на відпочинок, свої справи, тому що у Вас багато обов'язків. Ці почуття направлені на доньку. Але можливо, варто розподілити частину обов'язків між Вами та чоловіком чи найняти няню, помічницю по дому?

Звичайно, Вам би було легше, якби донька була більш зібраною та прибирала за собою. Але це не так. І коли дитина постійно чує одні й ті самі зауваження, поступово все менше на них реагує. Спробуйте поставити себе на її місце, щоб краще зрозуміти. Якби Вам 10-20-30 раз на день говорили зробити те, що Ви не любите, як би Ви це сприймали? Що б допомогло Вам все-таки це робити?

Добрый день!
К сожалению, чрезмерное

повчання, це супер токсично

Потому что нарушается баланс "любовь-справедливость".
Ваша дочка это чувствует и уходит в своеобразную защиту, которая и проявляется в ее поведении.
Причем, сила действия равна силе противодействия.
Поэтому чем сильнее вы будете поучать свою дочь, тем больше она не будет вас слушаться.

допоможіть будь ласка

Поэтому если вы хотите, что дочь стала послушной, вам придется менять себя, свое отношение и поведение.
И так как необходимо будет понимать стратегию и тактику таких изменений, то вам потребуются индивидуальные консультации.

С этим вы можете обращаться ко мне, так как я работаю с такими проблемами и могу вам помочь.

Соня, доброго часу доби!
Співчуваю Вам, бо з допису читаю Ваш відчай, безпорадність і втому..
Ви багато пишете про те скільки всього розказуєте вже доволі дорослій дівчинці. у мене питання - які важелі впливу на дитину як у мами у Вас є?
Або, як Ви вчите дитину порядку, відповідальності, самостійності?
Якщо вона ігнорує свої обов'явзки - яке покарання за це вона має?

кажу що мене це ображає, і я не хочу з нею говорити

А дитина розуміє термін" образа" - про що він?
А для доньки Ваше мовчання - про що?

Здравствуйте!
Вы ожидаете от ребенка, что она должна понимать и делать многие вещи на равных с взрослым! Но у детей все иначе, на то они и дети! Когнитивные способности развиваются со временем, потому и Вы не можете с ней договорится, т.к. не понимаете, что в таком возрасте даже то же произвольное внимание , которое как раз и указывает на те проблемы которые Вы описываете, еще не окончательно сформировано.
Если Вам так сложно обратитесь к психологу, Вам необходимо понять как воспитывать ребенка! А вот не общаться с ней, игнорировать Это самое худшее, что можно придумать т.к. ребенок в этот момент чувствует себя покинутым, и для психики совсем не полезно такое обращение! Почитайте возрастную психологию, чтобы хотя бы научится понимать, как развиваются дети, что они могут, что нет в определенном возрасте.