Невизначеність у почуттях та стосунках

Добрий день,буду вдячна за рекомендації
Близько року тому на одному із заходів,я познайомилась з компанією, в якій був один хлопець. Після цього ми почали спілкуватися,переписувались та згодом гуляли разом в компанії, пізніше вже удвох. Приблизно за пів року він зізнався у почуттях. Мені стало дуже страшно, адже я не хотіла стосунків, бо дуже боюсь їх через недовіру до хлопців (були ситуації,коли вони робили мені дуже боляче),крім того на той час я не знала що сама відчуваю до нього.Проходив час, ми продовжували спілкуватися як друзі, але з'являлось більше романтики у словах,діях-по типу квітів та інших приємних речей.Останнім часом ми вже можемо говорити про майбутню сім'ю і т.д.Проте, дуже часто у мене є бажання втекти, прошу перестати спілкуватись зі мною, бо відчуваю, що не люблю його як хлопця,хоча я точно не знаю цього.Довгий час я собі забороняла взагалі в когось закохуватись,і це перше таке серйозне спілкування. Він дуже добрий,розумний,уважний та досить романтичний,що подобається.Але часто думаю,що він надто хороший для мене,я не зможу його любити так сильно як він мене, за що відчуваю провину.Ми з ним це обговорювали,але він каже що це я надто хороша для нього і насправді по моїх проявах він бачить,що я люблю його.Але я невпевнена,бо часто якісь його прояви мене нервують. Зокрема, те що він дуже комунікабельний з іншими дівчатами, але говорить,що це просто ввічливість та культура, ніхто інший йому не цікавий.У мене ж,на мій превеликий жаль,є дуже сильна ревність,
якої я б хотіла позбутися.Розумію,що це може свідчити про мою невпевненість у собі та недовіру до нього, але як їх позбутися не знаю.Мене в школі,та й коли вже була трохи старшою хлопці не сприймали як красиву дівчину,і хоч за ті роки я змінилась,але не можу повірити у те, що мене можна кохати та вважати прекрасною,-як це робить мій друг. Мені не хочеться далі тікати від нього(а саме тоді я можу побачити як йому потрібна, бо він дуже старається відновити спілкування; хоча він і так часто мені говорить про те яка я важлива та цінна для нього). не хочу ревнувати його і відчувати такі сильні емоційні гойдалки - то мені з ним добре, то мені погано. Він це все ще й має терпіти, і мені дуже шкода його, але в мене таке відчуття, що я по-іншому не можу, оскільки я вже не раз пробувала ставитися до нього добре, усвідомлюючи яка він хороша людина, але мене вистачало на декілька днів. Бажання втечі виключається лише, коли у нього щось стається і потрібна підтримка, тоді я є справжньою,турботливою.