Кредити та пивний алкоголізм

"Відчуваю відповідальність і що він без мене загнеться"- але ж це НЕ ваша відповідальність.

Ваш чоловік- доросла особистість.
Він обрав певний шлях для свого життя.
Він має певну систему цінностей, яка керувала його діями.
В цій системі цінностей нормальним є обман, скритність з близькими заради своєї користі, перекручування інформації.

Можливо, Ви дійсно не знайомі були з цими сторонами свого чоловіка, а можливо не хотіли помічати певних речей.
Можливо він і раніше схвалював брехню як спосіб життя (" ми йому/їй не скажемо , це нормально ").

Тут справа не в "хворобі ", з якою йому треба "допомогти" впоратись.
А в тому, що у людини є певні уявлення про життя, за якими він живе, і які привели його до певного результату.

І це НЕ ВАШ результат.
А вашого чоловіка.
Отже і робити щось з цим має саме він.

Ваше ставлення "як до кошеняти "- скоріш за все є уособленням вашого співчуття загалом .
Але нажаль, таке ставлення АБСОЛЮТНО ТОЧНО тільки шкодить.
Оскільки НЕ дає шансу людині усвідомити все дно, на яке вона впала.

Тільки бажання чоловіка щось змінити та його складний шлях подолання проблеми може безповоротно змінити щось в його сприйнятті цієї проблеми.

Ви можете підтримувати чоловіка- своєю вірою в те, що він впорається.
Не більше.
Не матеріально.
Не "ми разом впораємось".
Можна жити окремо і спілкуватись, допомогти знайти фахівця, якщо буде про це просити. Але НЕ допомагати грошима.
І не робити нічого з того, що Вам би не хотілося робити.

Дуже шкода, що Вам довелося зіткнутися з такою важкою проблемою.
Але у Вас є про кого піклуватись, хто дійсно потребує вашої допомоги- це ваш син і Ви.

До того ж, Ви пишете, що чоловік спокійно все сприймає (маю припущення, що він не усвідомлює всієї глибини прірви, але це не має значення).
То ж варто дати йому можливість самостійно впоратись з цим.