Внутрішній конфлікт - піти з стосунків чи лишитися?

Добрий день,допоможіть будь ласка та зорієнтуйте у вірному напрямку.Зранку до ночі в моїй голові тяжкі думки, які забирають багато сил - піти з стосунків чи лишитися.Зустрічаюсь з хлопцем(молодшим на рік) 6міс.Він заробляє в кілька разів менше, ніж я, так як я працюю в іноземній компанії, а він в держструктурі.В нашій сім ї грошей вистачало тільки на необхідне і коли я в дитинстві просила якийсь браслетик чи ляльку,то мені говорили-немає грошей, воно тобі не треба.Мені доводилось прям вимолювати якусь річ для себе.Мама тяжко працювала на заводі, окрім цього був город,свійські тварини,побут і діти(я і брат).Вона часто хворіла.Батько працював теж, але робота у нього була легша.В побут та ін. він особо не вникав.Зраджував матері,випивав та іноді бив її.Ще в дитинстві я вирішила,що чого б мені це не коштувало-я покращу свій фінансовий стан.З самої школи я докладала надзусиль,щоб гарно навчатись,і як наслідок влаштуватись на хорошу роботу.На роботі також доводилось докладати надзусиль,сфера була нова і я хотіла в ній закріпитись.Взагалі мій хлопець досить турботливий та уважний.З першого дня я якось відчула комфорт біля нього і душа ніби до нього потягнулась.Він регулярно дарує квіти, купує смаколики і я відповідаю йому тим же.Мені хотілося б,щоб він більше брав участь в моєму житті фінансово,але поки що такої можливості немає.Так як більшість життєвих питань вирішується фінансами, то мені страшно,що біля нього я скочусь назад до того рівня, який був у дитинстві і не зможу нічого собі дозволити, особливо якщо піду в декрет.У мене прям страшні картинки в голові-як я виснажена у старому халаті з дитиною на руках готую кашу,а навколо обідрані стіни-безвихідь.Коли на мене нахлинають такі думки(майже постійно)-мені хочеться втекти.Я його можу обізвати, або навіть вдарити.З часом я зрозуміла,що таким чином просто провокую його.Такі мої викиди він сприймає спокійно, не відповідає мені тим же.Тему фінансів ми обговорювали,він сказав,що також хотів би підняти свій фінансовий рівень але поки що він прив язаний до своєї роботи в силу ситуації в країні.До цього я була в стосунках 1рік(в більшості на відстані)з хлопцем на 10років молодшим.Я переживала ті самі думки що і зараз.Десь з 22до27років я була взагалі без стосунків.Потім було кілька стосунків, які тривали буквально по парі місяців.Завжди подобалися хлопці, які не знали про мої почуття.Я любила їх здалеку і страждала через це.Самі по собі ці самі хлопці на мене не звертали увагу. Щиро дякую за допомогу