Батьки проти імені дитини

Анна, вітаю з народженням дитини! Співчуваю і розумію вас, ваші родичі схожі на токсичних нарцисів. Такі люди не можуть пережити втрату влади, авторитету і все має бути як вони кажуть. Єдині можливі стосунки це на їх правах, де ви займаєте позицію покірності та згоди. Але ж як я розумію свобода та автономність - це ваші цінності.
Конфлікт тут неможливий, бо вони до нього не дозріли психологічно, то ви готові і можете. Утримуйте з ними формальні стосунки, без особистісних пояснень. Саме відстань і відсторонення ваше спасіння! Ну не подобається ім’я і не примають, їх право, не вони народжували цю дитинку. Не обробляйте їх почуття, переживуть без вашої допомоги! Це їх відповідальність! Ви сильно емоціонуєте і тим самим їх робити важливими. Подивіться на них як на маленьких дітей, у яких заздрість та образа, що щось не так як вони те придумали. Ваш чоловік спілкується з вашою родиною, бо можливо там можна спілкуватись, а тут як я бачу ні. Тому не бачу сенсу порівнювати!
Рекомендую вам пару сесій з психологом, щоб прийти до рівноваги! Ви молода мама і ваше психологічне здоров’я зараз найважливіше!

Доброго дня, Анно!

З логічної точки зору конфлікт з батьками чоловіка дійсно виглядяє дивно. Це ж Ваша дитина, і тільки Ви з чоловіком маєте право обирати їй ім'я. Батьки чоловіка вже скористались своїм правом дати ім'я людині, назвавши його та його сестру, як їм хотілося. А намагання називати ще й онука схоже на бажання диктувати правила своєї родини Вашій. До того ж, чоловік може бути ще й психологічно не сепарованим від батьків, якщо на нього діють маніпуляції з розряду "не зробиш по-моєму - захворію і вмру".

Тож, Ви з чоловіком можете назвати сина, як захочете, не зважаючи на думку родичів, бо вони дорослі люди і повинні якось витримати невідповідність їх очікуванням. І Ви зараз молода мама, тому Вам дійсно треба зберігати енергію на важливіші справи, ніж сварки. А чоловіку варто з повагою і любов'ю, але наполегливо відстоювати кордони з родиною, щоб йому не присідали на голову.

Відредаговано автором 31-01-2024 11:18:14

Доброго дня!

Проблема что, родители вашего мужа - уже сформированые личности... и их мнение уже будет трудно изменить, но что либо.
Темболее если они привыкли уже, по жизни - именно так себя вести и мыслить
"У них є думка їх і неправильна, вони завжди намагаються навʼязати всім свій погляд на життя."

И темболее если -
"Я до останнього не втручалася і дала можливість чоловікові зі всім розібратися, але в мене і до того були натягнуті стосунки з його родиною. "
Уже и до этого случая - они вас толи не понимали, толи не принимали, то может имя всего лишь предлог...
( хотя может имя и правда редкое)
Но это ваш ребенок - и только вам решать, как его называть, как его воспитывать, как за ним ухаживать.
Все остальное уже второстепенно. ( если конечно права ребенка не нарушаются)

"Я намагалася не конфліктувати, але зараз робити вигляд, що у нас чудові стосунки більше не виходить."
А и не надо делать вид - что типа все ок - когда совсем не ок - так только в самообман себя вгонять в тупик.
Просто принять тот факт, что это такие люди - их уже не изменить. И что вы просто разные люди... да вот так бывает. ( неприятно конечно - но такая данность)
Не играйте в игру лицемерия - не надо - от этого вам и плохо...
В вашем случае - действительно сократить общения с ними до минимума.
И поддержать мужа - ему сейчас сложнее всего.
А как ваши родители относятся к вам и мужу? И как они отнеслись к выбору имени ребенку?

Anna, ваша родина складається з Вас, чоловіка та сина.
Всі інші родичі знаходяться поза межами вашої молодої сім'ї.
Саме тому рішення це має бути тільки вашим.
Дивно, що сестра чоловіка відмовляється бути хрещеною.
Адже вона мала б бути більш свідомою щодо вибору молодим поколінням свого життя.
Але вже як є.
Можливо, вашому синові потрібна інша хрещена, не та, що є родичкою по крові, а та, що розділяє ваше бачення світу.
Підтримую колег- не вкладайтесь туди емоційно. То не ваша задача.
Просто робіть свою справу, не дивлячись на оцінки родичів.
Ніби нічого не відбувається.
Свої образи та злість можете опрацювати з психологом, якщо відчуєте, що не справляєтесь.
Тримаєтесь, здоров'я Вам і малюку!

Доброї ночі, Anna!

Ми вибрали для сина імʼя - Дарій

До речі, гарне імʼя. Був такий перський цар, а також один гарний персонаж в "Горці": найближчий друг Дункана Маклауда))

Про вибір імені ми сказали їм в останній момент, бо знали, що так буде і хотіли зберегти всім нерви і нормальну вагітність.

І це Ви зробили дуже вірно, бо свої нерви та здоров'я дитини - важливіші.
Враховуючи опис поведінки сестри та мами Вашого чоловіка:

Сестра чоловіка відмовилася бути хресною, якщо ми не передумаємо, мама - злягла зі здоровʼям (про що нам уже 2 тиждень нагадують). Жодного разу не назвали дитину по імені.

У них є думка їх і неправильна, вони завжди намагаються навʼязати всім свій погляд на життя.

В чоловіка в родині теж мама всім керує, але в них це переходить межу. Наприклад після одруження вона хотіла, щоб ми видалили фото з мереж, щоб часом не врекли, а коли ми відмовилися, обдзвонила гостей з таким самим проханням. Потім вона намагалася змусити мене називати чоловіка повним іменем, бо скорочено це якось не солідно. Потім під час пандемії підступно оббрискала мені завивку спиртом (типу продезінфікували), коли ми приїхали в гості, хоча я просила цього не робити, бо волосся розкрутиться.

Ви маєте справу з родиною дуже токсичних нарцисів, а Ваш чоловік - є їхньою жертвою з дитинства, як і його батько. А раз так, і терапію від отриманої травми від мами та сестри-нарцисів він навряд чи проходив (що є просто необхідним в цьому випадку), то сподіватися на це:

Я до останнього не втручалася і дала можливість чоловікові зі всім розібратися

було марним. Він не зможе з цим розібратися. Бо дуже травмований. А також не мав достойного приклада від батька, як це робити, бо батько щоб вижити в цій ситуації був змушений стати "підкаблучником" - іншого вибору в нього не було (інший вибір: піти з сім'ї і все). І це ТИПОВА ситуація для подібних нарцисичних родин.

Я намагалася не конфліктувати, але зараз робити вигляд, що у нас чудові стосунки більше не виходить.

І це теж було вірною тактикою, бо з нарцисами конфліктувати - собі дорожче. Хоча як один з тимчасових варіантів припустимо: щоб хоча б на деякий час відбити в них бажання влазити в Вашу сім'ю. Що, на жаль, вони будуть робити постійно.

Шкода і чоловіка і сина, у якого є бабуся з дідусем, але єдине, що хочеться - це припинити спілкуватися зовсім, купити торт, зібрати всіх за чаєм і нарешті чесно сказати, що в нас різні цінності і нам не по дорозі.

Справедливе й правильне бажання, насправді єдине можливе, але якщо вчиняти правильно, то поставити їх на місце і ОБМЕЖИТИ спілкування (може й назовсім) може ТІЛЬКИ Ваш чоловік. Це його життєва задача. Але він цього не зможе зробити, доки має не виліковану травму всередині себе. А також доки піддається на їхні маніпуляції, на які вони справжні майстри: знецінення, ігнорування, звинувачення, пристиження тощо. Впевнений, що він хоча б частково, але піддається на них. Хай і пручається.

Як можна вирішувати конфлікти, але при цьому не псувати стосунки? Чи це неможливо?

Конфлікти вирішувати й домовлятися з нарцисами НЕМОЖЛИВО, бо їм це НЕ ПОТРІБНО. Їм потрібна влада, потрібне підкорення, потрібне самоствердження та підгодовування власної гордині. А конфлікти допомагають їм цього досягати. Так вони влаштовані. І це НЕ змінити, бо вроджене.

Не знаю, як себе вести.

Це саме цікаве. І досить складне. Самим правильним буде ігнорування та емоційне не включення в ситуацію. Але ж Вам з Вашим характером це буде складно зробити...тут і мамини гени, і вроджені якості.

Ох одно из моих любимых имен - Дарий)))
Называйте)) ( хоть это не мое дело конечно - извините не удержалась))
Да... не повезло вашему мужу с мамой... она властная... не видит берегов дозволенного, и не дозволенного.
Судя по описанию - нарцисс... у нарциссов нет пределов... везде влазят... ощущение что еще чучуть, и под кожу влезут... везде им надо управлять... командовать... потому и не уважают ваш выбор... и пытаются навязывать свое, даже в мелочах...

Так что, если хотите спокойной, нормальной, гармоничной и Счастливой жизни - урезайте с родственниками общение. В идеале, лучше вообще уехать в другой город ( так им, еще сложнее будет вмешиваться - в вашу жизнь)
Иначе - спокойной жизни не дадут...
Они уже сейчас - вас ломают по себя... (и обесценивают ваш выбор... навязывают свою волю)

Но вы с мужем команда - осознайте это! Вы и ваш муж все - ваша крепость!
В этом ваша сила - отбивать все атаки - таких беспардонных родственников.

и еще -
"але завжди поважали моє право робити свій вибір: щодо друзів, освіти, особистого життя і т.д Зараз те ж саме, не всім сподобалося, але всі поважають наше право робити по своєму, навіть консервативний 80 річний дідусь)"
В этом то и разница - у вас в семье, ваш выбор уважают.
А в семье мужа - выбора не дают вообще.
А нагло навязывают свое.
От наглых людей - нужно дистанцироваться ( кто б это не был, родственники или просто знакомые)

Вспомните про свою волю! И живите своей волей! Это главная ваша задача!
Счастья вам! Вы хорошая новая семья!)
А Дарий круто- Счастья вашему сыну!)

Доброго дня!
Згодна з колегами, тому не стану повторюватися. Але зверну увагу на те, що,як на мене, є важливим.
Нам тільки здається, що в житті ми випадково знайомимося, закохуємося, одружуємося і маємо випадково тих чи інших родичів... Тоді, як, насправді, випадковостей не буває. І якщо у Вас саме такі родичі, на це є якась причина, яку побачити одразу не завжди легко.
От, наприклад, маніпулювати можна лише тими, хто схильний піддаватися на маніпуляції... А чоловіки, як би це не здавалося неприємним, схильні обирати дружин, які чимось схожі на їх мам...
Маніпуляції закінчуються тоді, коли немає очікуваної реакції... Адже,і хвороба, і відмова сестри бути хресною - це звичайнісінький шантаж, до якого, судячи з того, що Ви написали, в їх родині завжди звикли вдаватися задля досягнення своїх цілей...
Але це все - "верхівка айсберга" на мою думку. А основне - це така собі загальносімейна тенденція до психо-емоційної співзалежності. Бо коли людина самодостатня, її просто неможливо шантажувати. Адже, вона прекрасно розуміє, що любов і намагання комусь догодити, абсолютно різні речі. Тим паче, коли мова іде про ВАШУ дитину! Це Ваша з чоловіком дитина і тільки вам двом вирішувати яке ім'я дитині дати. Спробуйте просто цей факт усвідомити. У даній ситуації для зрілої особистості абсолютно нормально дозволити родичам ображатися скільки їм захочеться. Якщо для них принципи важливіші за онука, то про що, загалом, може іти мова? Те, що Ваш чоловік знайшов підхід до Вашої мами - честь йому і хвала! Але складається враження, що Ви чомусь тепер вирішили, що повинні дозволити батькам чоловіка заходити за межі Ваших особистісних кордонів... Невже Ви думаєте, що так налагодите стосунки? Адже, шантажисти тим менше поважають людей, якими маніпулюють, чим сильніше ті піддаються на їх маніпуляції. Насправді, то їх, не Ваші проблеми. У випадках з таким відкритим шантажем, єдиний вихід - це дати зрозуміти, що Ви нікому не дозволите переходити межі дозволеного. І це зовсім не обов'язково робити у формі скандалу, достатньо мовчки зробити те, що Ви з чоловіком вважаєте за потрібне і навчитися психо-емоційно відсторонюватися від рідні.
Вам не вистачає почуття самодостатності та власної гідності, (що немає нічого спільного з егоїзмом та зверхністю). І саме з цього я б порадила почати у вирішенні проблеми...

Добрый день, Anna!

Як можна вирішувати конфлікти, але при цьому не псувати стосунки?

В вашем случае, чем дальше вы будете от свекрови (и реже с ней видеться и общаться), тем лучше у вас будут отношения с ней.

Ми з чоловіком обрали дитині імʼя

Ребенок ваш, поэтому и выбор имени зависит только от вас и мужа.
Бабушки не имеют к этому никакого отношения, потому что ваша семья - это вы, муж и ребенок.