Як не відчувати ревнощі до друзів

Question

Доброго дня. 3 місяці назад я переїхала до Канади і зараз знімаю дім разом з моєю найкращою подругою і сусідкою, що дружить з нею також. Поки я не жила з ними разом, то все було добре, а як переїхала почала відчувати ревнощі. Я дуже явно відчуваю ці ревнощі, як фізичну біль чи уколи в грудях, кожен раз як чую, що вони сміються разом. Також з\'являються думки, що я не хочу ділити свою найкращу подругу з цією сусідкою і таке інше, я розумію, що забороняти комусь дружити це дико і так ні в якому разі не зроблю, але зробити щось з моїми відчуттями теж не в силах. Неодноразово говорили про це з подругою, їй дуже шкода, що я так себе відчуваю, але допомогти з цим вона не може, більше часу приділяти теж, бо зайнята на роботі. Намагання потоваришувати з сусідкою провалилися через її важкий характер, у нас були конфлікти, пасивна агресія і звичайний ігнор, тому я вирішила більше не контактувати. Підкажіть будь ласка, як полегшити свій стан? Бо на фоні ревнощів зросла тривога та погіршилась депресія, повернулись північні атаки.

Марія Радченко · Answer

Доброго дня, Таньо!

Розкажіть, будь ласка, чим наповнене Ваше життя, окрім цієї дружби? Чи є у Вас робота, хоббі, інші близькі люди? Чим Ви можете себе відволікти і як порадувати, коли подруги нема поруч?

Щодо почуття ревнощів, то воно часто походить від почуття "я не цінний, не достатньо важливий", тобто з сумнівів у власній цінності як особистості і тому, що близькій людині захочеться товаришувати з Вами або любити Вас народжуються ревнощі. Тому, коли замість Вас увага приділяється іншій людині, виникає почуття покинутості і острах, що замість Вас оберуть когось іншого.

Чи були аналогічні ситуації з іншими людьми, окрім подруги, у Вашому минулому, наприклад, в дитинстві? В будь-якому випадку, проблему варто розбирати індивідуально з психологом, адже універсальних рішень не існує.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Tanya!
[quote]Підкажіть будь ласка, як полегшити свій стан?[/quote]
По-перше, співчуваю Вам, адже стан дійсно кепський [quote]на фоні ревнощів зросла тривога та погіршилась депресія, повернулись північні атаки.[/quote] Мабуть, йдеться про панічні атаки, правильно?

По-друге, проблема точно не поверхова. Тому звичними обивательскими порадами не вирішується(!) Усвідомте, будь ласка, цей висновок.

Покращення ситуації, а згодом і вирішення проблеми можливе в результаті співпраці з психологом. 

Корінь проблеми, як мені видається, у слабкості Вашого Я. І похідних з того - переоцінка важливості стосунків із  значимою людиною, прагнення одноосібно нею "володіти" , страхи втратити цей зв'язок, ненависть і ревнощі до тих, хто погрожує відібрати найцінніше, що рятує і тримає...

[quote]з'являються думки, що я не хочу ділити свою найкращу подругу з цією сусідкою і таке інше[/quote]
Очь дивіться, як через звичайні слова проступають деталі образу, що передає Ваше сприйняття. "Ділити найкращу подругу" наче вона щось їстівне - цукерка, тістечко або канапка. 
Здається, таке сприйняття скоріш притаманне дитині, ніж дорослій особистості. Можливо, таким було Ваше ставлення до мами або тата в далекому минулому?
Напевно, в той же період, коли формувався Ваш характер, бракувало тепла і уваги з боку близьких? Чи навпаки їх було аж занадто, що зрештою не кращим чином повпливало на розбудову почуття самоцінності і змоги спиратись на себе у скрутних ситуаціях?

[quote]Намагання потоваришувати з сусідкою провалилися через її важкий характер, у нас були конфлікти, пасивна агресія і звичайний ігнор, тому я вирішила більше не контактувати. [/quote]
Наскільки Ви були щирими тоді і зараз, коли даєте оцінку іншій людині? 

Чи проявлялись ознаки ревнощів спочатку вашого спільного проживання?

Як відчуваєте, які потреби у сусідки по відношенню до Вас? 

Я чому цікавлюсь - усвідомлення цієї площини відносин дає грунт для налагодження НЕ ворожого співіснування. І, відповідно, зменшення гостроти переживань. А також вивільнення енергії для себе, для втілення власних бажань, цілей і прагнень.
 Відредаговано автором 21-02-2024 10:30:11

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Tanya, доброго часу доби!
 [quote]Підкажіть будь ласка, як полегшити свій стан?[/quote]
Розібратися що саме Ви захищаєте.
Ревнощи, дуже часто сигналять про те що є страх щось втратити. Саме "щось", а не "когось".
На Вашу думку, що саме Ви боїтеся втратити?

Наталия Горская · Answer

Наші емоції залежать НЕ від самих подій (які, як нам здається,  їх викликають, наприклад,  подруга сміятися з сусідкою), а від нашої оцінки цих подій. 

Тому саме з вашою "оцінкою" варто працювати.
Тут можна виділити 2 основних напрямки:
1. Робота з відчуттям Себе.
Тобто відчуття  "Я і моє Життя" незалежно від людей,  які в даний момент є у вашому житті. 
Це відчуття НЕ має змінювати центр тяжіння від того, куди і як переміщуються інші люди. 
Тут важливо наповнити життя тим, що Вам цікаво  і навчитись відчувати саме Себе  центром свого всесвіту. 
2. Робота з кордонами. 
Інша людина Вам НЕ належить. 
Вона може бути з Вами, але не винна Вам нічого,  окрім того, що сама готова дати , або про що ви домовляєтесь.

Кожен з цих напрямків  має в основі те, що було в дитинстві- стосунки з батьками, ваше відчуття Себе в батьківській родині,  внутрішні установки щодо дружби, сенсів, себе, інших людей  та багато іншого.

Марія Радченко · Answer

Зрозуміла Вас. Тоді варто подумати, що є цінного у дружбі саме з цією подругою, яку Ви ревнуєте? Які у Вас спільні моменти, що хочеться пригадувати, можливо, якісь локальні жарти чи спільні цінності? Час разом, коли поруч нема інших людей, а є тільки ви двоє?

Будувати дружбу можна відштовхуючись не від того, чого у Вас нема (спільного часу з подругою та її прихильності, коли вона з іншою подругою), а що у вас є, що Вас об'єднує. Якщо кількісно не виходить проводити час так, як Ви хотіли б, можна проводити його максимально якісно, щоб було більше позитивних вражень від дружби, і у подруги, і у Вас.
Якщо подруга раптом обере з Вами не спілкуватися, це буде сумно, але іноді буває, що людські шляхи розходяться. Проте, наразі я не бачу такої загрози для Вас.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]Я боюсь втратити .. подругу,
забуде про мене...
хтось здатен замінити мене [/quote]
Ось три Ваші страхи. Поки вони Вами керують - цяситуація буде повторюватися в різних контекстах та з різними людьми.

а тепер важливо конкретизувати страхи:
1 - Коли немає подруги - тоді Ви яка?
2 - якщо про Вас забули - якою себе відчуваєте?
3 - коли Вас замінюють на іншу людину - що це про Вас говорить?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]1 коли немає подруги то я самотня
2 покинутою, відчуваю образу, плаксивість і не розумію чому саме я
3 що я не була надто цінною для людини з якою дружила [/quote]
Тобто Вами рухає страх самотності, страх бути покинутою та страх знецінення. Як правило наши страхи формуються в дитинстві та закріплюються в підлітковому віці. На жаль самостійно пропрацювати ці страхи не можливо - дитячі установки, сценарії стійки та мають здатність відновлюватися. Тому раджу обрати фахівця та попрацювати з психологом над автентичністтю. Це закладе стійкий фундамент самоцінності і можливість не боятися знецінення або самотності.
Що стосується страху покинутості, можливо він має травматичну природу. Тоді тут треа буде ще пропрацювати цю травму.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Ви праві з батьками завжди були проблеми, я страждала від гіперопіки і водночас занадто контролюючих та критикуючи батьків.[/quote]
Тепер зрозуміло, звідки в проблеми ревнощів ноги ростуть. Але ж це не вирок. Рух далі по дорозі життя продовжується з тим спадком, що дістався в дитинстві... і набуттям змоги його вміло та обережно використовувати. До речі, напевно, щось добре батьки у Вас заклали, чомусь корисному таки навчили. Правда ж?

Зазирнувши в свій внутрішній світ, відчуйте, чого Вам насправді бракує: підтримки? спілкування? підтвердження цінності як особистості? ваші варіанти?
Чого потребуєте, чи то за давнішньою звичкою? Чи то в складний для більшості людей період адаптації в іншій країні?

І, головно, спробуйте відшукати спосіб, як цей дефіцит можете покрити власноруч, без сподівань на іншу людину? 

[quote]Так я почала ревнувати коли переїхала, але намагалась придушити це почуття і зблизитись з сусідкою.[/quote]
Ну скажіть, заради бога, що доброго може дати людині придушення в собі якихось почуттів?!
З цими делікатними матеріями як почуття, емоції, бажання варто поводитись виважено. Досліджувати, чим спричинені, до чого ведуть, як проявляються на рівні поведінки, чим, зрештою, завершуються.
Не виключаю, що частково поразка Ваших спроб зблизитись з сусідкою обумовлена наслідками придушення ревнощі. Чому? Тому що ці спроби були, ймовірно, не зовсім щирими, більше Вимушеними. Відредаговано автором 21-02-2024 17:36:56

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Ваша проблема - це не питання про дружні відносини.

Я Вам запропоную книги, які мають направлення на самоцінність, самооцінку та на виховання емоційного інтеллекту
«Метод Седоны. Как избавиться от эмоциональных проблем» Гейл Двоскин
Луиза Л. Хей «Письма к Луизе со всего мира. Ответы ищите в себе»
Сьюзен Джефферс «Бойся… но действуй! Как превратить страх из врага в союзника»
«Стрессоустойчивость», Шерон Мельник
Стивен Джозеф "Аутентичность"
Арнхильд Лаувенг  «Завтра я всегда бывала львом»
Джилл Хэссон «Развитие эмоционального интеллекта. Подсказки, советы, техники»

 Відредаговано автором 21-02-2024 17:51:46

Марія Радченко · Answer

[quote]Не так давно коли посварилась з сусідкою і брала ноутбук подруги для редагування натрапила на діалог їх та сусідки в телеграмі, де прочитала від сусідки "виявляється ти з дуже поганою людиною дружиш і живеш", на це моя подруга нічого не відповіла їй і це мене вразило. Я думала, що вона скаже щось в мій захист, але ні, вона вибрала просто не свариться і зі мною і з нею.[/quote]
Те, що Ви вирішили почитати діалог сусідки, свідчить про те, що Ви не довіряєте подрузі і шукаєте підтвердження чи спростування своїм підозрам щодо її байдужості до Вас. Відсутність відповіді на Ваш захист Ви розцінюєте як байдужість. Можливо, ця реакція є ознакою, що байдужість до Вас - і є тригер, який варто опрацьовувати з психологом.
Проте з іншого боку, у всіх різні критерії справжньої дружби. Для когось це просто люди, з якими ти добре проводищ час і нічого більше, а для когось - люди, які ще й будуть тебе відстоювати перед іншими, допомагати в критичній ситуації, тощо. Якщо Ви до другого "типу людей" відноситесь, то можливо у Вас з тією дівчиною радше не дружба, а приятельство. В приятельстві нема нічого поганого, проте можна спробувати дружбу з іншими людьми. Насамперед, з собою.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Більше всього бракує підтримки і підтвердження своєї цінності. Можливо це давня звичка, але зараз ця потреба посилилась у зв'язку зі стресом переїзду. [/quote]
Оптимізму додає той факт, що контакт з собою зберігається! Доступ до бажань і потреб в наявності. І це добре. З цим "капіталом" можна рухатись вперед. 

[quote]Ще можливо із за того, що ми з подругою як на інших рівнях, вона наприклад усвідомила чого хоче від життя, як встановлювати особисті кордони і що їй не потрібно багато часу проводити з іншими, краще на одинці, я поки ні. Тому виходить вимагаю від неї більше чим вона може дати[/quote]
Саме так. Вона не може дати більше того, чим володіє. А Ви не можете взяти більше, ніж вона Вам дає. 
Але ж на цій подрузі світ клином не зійшовся. 
Найбільшим і найнадійнішим другом собі може бути сама людина. 

Навіть без допомоги зовні, зокрема, психолога, відшукуйте в собі бодай маленьку ділянку ОПОРИ. 
І вчіться витримувати емоційну напругу, коли зовнішнє середовище обмежене в ресурсах підтримки або його тимчасово нема. Відредаговано автором 21-02-2024 18:20:10

Марія Радченко · Answer

Я тут погоджуся з думкою колег щодо того, що проблеми в дружбі можуть сягати корінням аж до батьківсько-дитячих стосунків. Так, якщо батьки були байдужі до Ваших емоційних потреб, Ви можете відчувати дефіцит емоційнох близькості зараз. Також підірване Ваше базове почуття безпеки, звідти недовіра і острах, що Вас покинуть.
Це все запит на тривалу терапію з психологом, бо на перше місце варто ставити своє ментальне здоров'я та свій особистий комфорт. Відносини з людьми - складна справа, проте вони створюються і розпадаються, а відносини з собою це те, що доведеться будувати все життя.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]Дякую вам велике [/quote]
Будь ласка!
Звертайтеся ::smile::

Марія Радченко · Answer

Це питання варто переадресувати самій собі. Що я можу зробити, щоб почуватися краще в моменті? Може, є якесь заняття, яке допомагає відчути себе краще. Якийсь улюблений чай або фільм, який підвищує Вам настрій. Або людина, від переписки з якою Вам спокійніше. Поради виглядають трівіальними, але для покращення стану в моменті і треба робити щось, що покращує його в моменті, а не через 10 років, де Ви уже пройшли терапію і маєте стабільну психіку.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброї ночі, Tanya31!
[quote]Намагання потоваришувати з сусідкою провалилися через її важкий характер, у нас були конфлікти, пасивна агресія і звичайний ігнор, тому я вирішила більше не контактувати[/quote]
[quote]Я дуже явно відчуваю ці ревнощі, як фізичну біль чи уколи в грудях, кожен раз як чую, що вони сміються разом[/quote]
[quote]прочитала від сусідки "виявляється ти з дуже поганою людиною дружиш і живеш"[/quote]
Оці всі прояви говорять про нарцисичний характер сусідки, а такі люди завжди намагаються ЗРУЙНУВАТИ чужі відносини та відтягнути людей ДО СЕБЕ, бо підлі та егоїстичні. А також СПЕЦІАЛЬНО роблять боляче іншим (через сміх, знецінення тощо) - на що Ви й ведетеся, бо ТАМ у Вас є травма з дитинства.
А Ваша подруга - не розуміє, з ким має справу. І Ви також не розуміли. А знаєте чому? Тому що скоріш за все хтось з батьків або з інших родичів був схожим на цю сусідку. Це щось ЗНАЙОМЕ і ЗВИЧНЕ для Вас. Тому настільки й травмує.
[quote]Більше всього бракує підтримки і підтвердження своєї цінності. Можливо це давня звичка, але зараз ця потреба посилилась у зв'язку зі стресом переїзду. Ще можливо із за того, що ми з подругою як на інших рівнях, вона наприклад усвідомила чого хоче від життя, як встановлювати особисті кордони і що їй не потрібно багато часу проводити з іншими, краще на одинці, я поки ні. Тому виходить вимагаю від неї більше чим вона може дати[/quote]
Тому що відбулася проекція Ваших очікувань з батьків на подругу, яка взагалі НЕ повинна закривати Ваші потреби  у підтримці та цінності. 
[quote]1 коли немає подруги то я самотня
2 покинутою, відчуваю образу, плаксивість і не розумію чому саме я
3 що я не була надто цінною для людини з якою дружила[/quote]
Це готовий запит на психотерапію з психологом - пропрацьовувати дитячий травматичний досвід.  
[quote]Це я розумію, але що я можу зробити в даний момент щоб покращити ситуацію і не почуватись так погано[/quote]
Окрім психотерапії, на жаль, нічого. Не хочеться Вас дурити. Коли людині потрібна операція - пігулки не допоможуть. Якщо Ваш психотерапевт вміє працювати з нарцисичною травмою - починайте з нею працювати. Якщо ні - шукайте іншого, хто вміє.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Будь ласка.
[quote]я просто обурююсь як вони могли сваритись пару місяців поспіль щоб згодом прийти до дружби, хіба це не дивно[/quote]
Ні, не дивно. Бо нарциси - вроджені СУПЕРманіпулятори. Тобто вона просто знайшла підхід до Вашої подружки.
Скоріш за все підлабузництвом - лестощами, похвалою, або показала себе дуже ВАЖЛИВОЮ та НЕОБХІДНОЮ для неї - нарциси дуже гарно вміють це робити. Можна, до речі, прямо спитати у подружки: чим їй сподобалась сусідка? 
І мені навіть дивно, що до сих пір Ви цього не зробити. Щось між вами НЕ ТЕ з комунікацією... Відредаговано автором 22-02-2024 05:25:26

Павел Леонидович Басанский · Answer

Ви самі й відповіли на свої запитання:
[quote]Чи ніяк не можливо ужитись з нарцисом?[/quote]
З нарцисом ужитись справді ніяк. Вони завжди будуть руйнувати чужі відносини й насолоджуватись цим.
[quote]Як на час вимушеного проживання всім разом запобігти ситуації, коли б сусідка навмисне нас посварила, наприклад я шось сказала різке про сусідку подрузі, в потім чую "я ж тобі казала, що вона погана"[/quote]
Просто НЕ казати подрузі про сусідку нічого різкого. А у випадку наговорів на себе сказати подрузі: "Не вір її словам, вона гарно вміє брехати та маніпулювати. Невже ти їй довіряеш більше, ніж мені?! І невже ти їй все про мене розповідаєш? Так не по-дружньому". Якщо подруга Вас не зрозуміє і не почує...то не така вже вона й подруга. Принаймні на цей момент. Випробування нею не пройдене. Відредаговано автором 22-02-2024 06:06:03

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]я просто обурююсь як вони могли сваритись пару місяців поспіль щоб згодом прийти до дружби, хіба це не дивно. [/quote]
Спробую прокоментувати, посилаючись на власний досвід.
Для мене абсолютно не дивно, навпаки, скоріше природньо. Так часто буває. Через конфлікти люди розкриваються і краще пізнають одне одного. А вміння конструктивно долати розбіжності, реалізоване в житті, допомагає виводити взаємини на більш вискоий рівень. Тобто відбувається розвиток стосунків. В результаті зникають надмірні та необ'єктивні очікування. З'являється можливість бути разом попри певні розбіжності через змогу їх приймати кожною стороною(!)

Складніше тим, хто звик свої почуття приховувати і не виносити назовні - в контакт з іншою людиною.

Я зараз далекий від того, аби однозначно і тим більше категорично трактувати події між Вами і подругою та сусідкою. Ба більше, виносити оціночні судження про когось. Вважайте, що поділився досівідом і думкою. Відредаговано автором 22-02-2024 09:42:54

Наталия Горская · Answer

Tanya, фокус вашої уваги зараз на сусідці і подрузі - як вона/вони  могла /могли. 
Але ж поруч з Вами постійно існують і будуть існувати інші  люди. 
Якщо  фокус уваги постійно на комусь іншому,  то де тоді саме ВАШЕ  життя?
Не важливо  , сусідка нарцис чи хтось там ще- це не ваша турбота. 
Вам дуже важливо наповнити саме своє життя тим, що Вам подобається,  цікаво. 

В моменті, коли починаєте  знов  концентруватися на подрузі,  зупинити думки і перекинулися на якусь справу,  яка збереглася вашу увагу. 
Оскільки поки немає великого  досвіду відчувати себе  Окремою самодостатньою Особистістю, важливо відшукувати такі відчуття скрізь,  де це можливо. 
Напевно кожен в свій час проходить цей шлях  до Себе.
Особисто я пригадую, напевне,  перший раз,  коли я отримала задоволення від прогулянки містом , незважаючи на те, що була сама (подруга захворіла,  а я все одно пішла). Мені було дивно відчувати,  що мені це подобається.  Подобається вдихати запах осіннього мокрого листя,  спостерігати за грою світла фонарів крізь голі гілки дерев,  роздивлятись  освітлені вікна  з нескінченним  різномаїттям облаштування кожним свого затишку. 
Це була прогулянка в стані, який я потім назвала "я і моя реальність ".
Цей стан  я тоді вперше відчула і це було для мене певне відкриття "а що, так буває "?
Спробуйте  змінити фокус уваги  і роздивитись Світ навколо Себе.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Як не відчувати ревнощі до друзів

Відповіді психологів