Питання від:
Taty
Вік:
37
Сімейні стосунки
Доброго дня. В мене важкі стосунки з сімʼї
Критичні ситуації донькою. Їй 9 вчора виповнилося. Вона мене не поважає і не слухає.Чоловік не допомагає з цим . Якщо я зриваюсь сварить мене при донці.
Вчорашній день - я виклалась для дитини як могла . Отримала у відповідь хамство . Чоловік промовчав . Ми обидва працюємо . Я ще й вчуся. Дитина повністю на мені.
Нещодавно в мене був нервовий зрив . Довела донька . Вона псує мої речі , постійно обманює. Сьогодні я з ранку пішла на роботу, сподівалась що чоловік забере доньку з собою на роботу. Виявилось він залишив її вдома . Зателефонував моїй мамі , вона живе у сусідньому будинку , сказав що в мене якісь проблеми з нервами, і попрохав при глядіти за малою. До слова , останній раз коли вона залишилась одна , вона гралась сірниками і наробила шкоди ( провину свою так і не визнала) хоч були і бесіди і була покарана ( без гуляння у дворі тиждень). Сьогодні мені довелося піди з роботи , бо дитина сама пособі . У дворі я зустріла її роздіту (взуття на босу ногу ), у футболці і куртка на розпашку . Йшла з ковдрою з дому з чашками і з смаколиками які я не дозволяю брати без дозволу.
В квартирі жах. Мене не було вдома з 8 до 11… чоловік каже що вона не бреше і взагалі все ок то я з привітом . Я не знаю що робити ?? Як налагодити стосунки з донькою і як бути з чоловіком?? Він мене не цінує . Я зараз можу це сказати! Не цінує і не поважає. Донька бере приклад .
Я постійно працюю над собою. Шукаю причину у собі. Намагаюсь дивитися на ситуацію під іншим кутом. Постійно себе перелаштовую так щоб було все ладно. Та вже немає сил себе ламати .
В мене сіпається око вже рік мабуть. Бувають зриви ( я реву і задихаюсь). Відчуваю огиду до доньки і чоловіка . Хочу сховатися від них . Втікти. Ці відчуття мене лякають. Я говорила про це чоловіку . Він почав іноді мити посуд )). Та мені якось все одно на те .Розумієте , війна і всі ці жахи, які відбуваються вони мене стримують. Я думаю , що все що відбувається в моїй сімʼї то мої якісь забаганки. Що я сама роблю з мухи слона … та мені погано . Дуже погано. Нестерпно відчувати себе постійно в такому стані і змушувати думати що все гаразд.
Вчора озвучила чоловіку , шо хочу піти . В цілому розмова минула як я і очікувала. Після спроб викликати в мене почуття провини , погодився. А я чомусь плачу , боюсь і зараз не знаю чи вірно я все роблю ?? 10 років у шлюбі 13 разом. Чи кохаю чи просто звикла ?? Я себе не розумію. Навіть чекаю що він мене відмовить .. зовсім заплуталась я.
Критичні ситуації донькою. Їй 9 вчора виповнилося. Вона мене не поважає і не слухає.Чоловік не допомагає з цим . Якщо я зриваюсь сварить мене при донці.
Вчорашній день - я виклалась для дитини як могла . Отримала у відповідь хамство . Чоловік промовчав . Ми обидва працюємо . Я ще й вчуся. Дитина повністю на мені.
Нещодавно в мене був нервовий зрив . Довела донька . Вона псує мої речі , постійно обманює. Сьогодні я з ранку пішла на роботу, сподівалась що чоловік забере доньку з собою на роботу. Виявилось він залишив її вдома . Зателефонував моїй мамі , вона живе у сусідньому будинку , сказав що в мене якісь проблеми з нервами, і попрохав при глядіти за малою. До слова , останній раз коли вона залишилась одна , вона гралась сірниками і наробила шкоди ( провину свою так і не визнала) хоч були і бесіди і була покарана ( без гуляння у дворі тиждень). Сьогодні мені довелося піди з роботи , бо дитина сама пособі . У дворі я зустріла її роздіту (взуття на босу ногу ), у футболці і куртка на розпашку . Йшла з ковдрою з дому з чашками і з смаколиками які я не дозволяю брати без дозволу.
В квартирі жах. Мене не було вдома з 8 до 11… чоловік каже що вона не бреше і взагалі все ок то я з привітом . Я не знаю що робити ?? Як налагодити стосунки з донькою і як бути з чоловіком?? Він мене не цінує . Я зараз можу це сказати! Не цінує і не поважає. Донька бере приклад .
Я постійно працюю над собою. Шукаю причину у собі. Намагаюсь дивитися на ситуацію під іншим кутом. Постійно себе перелаштовую так щоб було все ладно. Та вже немає сил себе ламати .
В мене сіпається око вже рік мабуть. Бувають зриви ( я реву і задихаюсь). Відчуваю огиду до доньки і чоловіка . Хочу сховатися від них . Втікти. Ці відчуття мене лякають. Я говорила про це чоловіку . Він почав іноді мити посуд )). Та мені якось все одно на те .Розумієте , війна і всі ці жахи, які відбуваються вони мене стримують. Я думаю , що все що відбувається в моїй сімʼї то мої якісь забаганки. Що я сама роблю з мухи слона … та мені погано . Дуже погано. Нестерпно відчувати себе постійно в такому стані і змушувати думати що все гаразд.
Вчора озвучила чоловіку , шо хочу піти . В цілому розмова минула як я і очікувала. Після спроб викликати в мене почуття провини , погодився. А я чомусь плачу , боюсь і зараз не знаю чи вірно я все роблю ?? 10 років у шлюбі 13 разом. Чи кохаю чи просто звикла ?? Я себе не розумію. Навіть чекаю що він мене відмовить .. зовсім заплуталась я.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
