Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 7 годин тому: «Реакція на відповідь № 391314 для Людмила Петровна Колесник Дякую за відповідь і допомогу»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 8 годин тому: «Вітаю ! Насамперед хочу сказати: те, що з Вами зараз відбувається, — нормальна реакція психіки на надзвичайно сильний стрес. Коли людина чує діагноз "рак", мозок нерідко переходит»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 11 годин тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
Питання від: golti Вік: 41

Страх сказати про звільнення директору

Добрий день. Мені дуже важко наважитись звільнитись з роботи, саме через те, як сказати це директору. я працюю головним бухгалтером. Боюсь саме почати розмову. його реакції. не знаю як реагувати. а ще страх, чи не знаю як назвати це відчуття, сказати про збільшення зп. іі не вистачає, але й роботи не багато. Як подолати себе.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня.

А в чому страх? Що саме в розмові із керівником Вас лякає? Як Ви собі це уявляєте? Чи розуміієте, що спонукає Вас до звільнення, чому важливо для Вас звільнитись?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364401 для Яна Дмитрівна

я розмістила резюме і шукаю роботу на більшу зп. Зараз в мене комфортна робота, 15 хвилин пішки до роботи, нормальні відносини з керівником, але не влаштовує те, що зп невелика, мені реально не вистачає коштів, раніше я завжди відкладала, коли працювала на інших роботах, а зараз мені до кінця місяця не вистачає коштів, в районі 10000 грн, а хочеться ще й відкладати. Лякає те, що він буде в шоке, для нього стрес щось міняти: шукати бухгалтера наприклад. і я сама в підвішеному состояніє, не знаю де буде краще
"Лякає те, що він буде в шоке, для нього стрес щось міняти: шукати бухгалтера наприклад" - цікаво, що для Вас так важливий його стан. Це добре, що Ви поважливо і люб*язно ставитесь до інших, але поки Ви думатимете про комфорт інших, хто в той час думатиме про Ваш?

"і я сама в підвішеному состояніє, не знаю де буде краще" - справді, звільнення це відповідальне рішення і добре, що у Вас є сумніви, адже так Ви уникнете раптових імпульсивних дій. Проте, важливо розуміти, що Ви не знаєте чи буде краще на іншій роботі, або чи буде на краще якийсь інший вибір. Це не можливо знати наперед. Можна розрахувати чи сподіватись, але ніхто не знає.
ПРОте - Ви точно знаєте, що тут Вам щось не підходить. І погано вже зараз. Це про щось та каже.

Крім того, чи розглядали можливість компромісу? Якщо все на роботі окрім запралатні підходить, чи могли б Ви поділитись із керівником цим? Якщо у Вас хороші стосунки, то мова про те, що основною причиною звільнення є необхідність вищої зп - дуже адекватна вимога, щоб залишатись. При чому, з Ваших слів, для обох сторін.
Що стримує в тому, щоб вимагати для себе гідної і вищої оплати вже тут?
...
Доброго дня!
цитата:
Боюсь саме почати розмову. його реакції. не знаю як реагувати. а ще страх, чи не знаю як назвати це відчуття, сказати про збільшення зп. іі не вистачає, але й роботи не багато. Як подолати себе.

Іноді страх допомагає зібратись і сконцетруватись перед обличчям небезпеки. Проте, схоже, це не той випадок. В даному разі він впливає на Вас негативно.
Водночас потрібно з'ясувати, ЧОГО Ви, насправді, хочете, бо з Вашого тексту це складно зрозуміти. Або Ви бажаєте звільнитись, або хочете підвищення зарплатні?
Погодьте, мова йде про різні сценарії бесіди.

цитата:
Як подолати себе.

Подолати себе - звучить, як перемогти собе, як себе підкорити.
А чому б не поставити питання під іншим кутом - як розібратись в собі? Як визначитись? Як обрати дієву модель спілкування? Як себе підсилити, не концентруючись на власних обмеженнях?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364405 для Яна Дмитрівна

просто роботи не дуже багато, в мене дуже багато часу вільного, я даже не знаю чим себе заняти, мені цей факт тоже не подобається. відсижую на роботі. Наче й не має за що просити зп, це і стримує
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364406 для Володимир Анатолійович

перше я хочу іншу роботу, де б я була занята і ефективна весь день, і друге більша зп. На цій роботі я вже вичерпала себе
цитата:
перше я хочу іншу роботу, де б я була занята і ефективна весь день, і друге більша зп. На цій роботі я вже вичерпала себе

Дякую. Тепер зрозуміло, в чому Ви зацікавлені.
Спробую підійти до питання не стандартно. Якщо будете зволікати ще місяць, два, півроку, чи зможете отримати бажане?

І ще. Ви більше хвилюєтесь за благополуччя і емоційний стан директора чи за себе?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364409 для Володимир Анатолійович

і за себе, а вдруг на новій роботі я не пройду іспітательний срок, або не буду справлятись, стресувати, то я буду жаліти за цією роботою
цитата:
Якщо будете зволікати ще місяць, два, півроку, чи зможете отримати бажане?

У Вас є відповідь? Я її чомусь не побачив.

цитата:
і за себе, а вдруг на новій роботі я не пройду іспітательний срок, або не буду справлятись, стресувати, то я буду жаліти за цією роботою

От цього невротичного розділення треба позбавлятись. Або Ви приймаєте рішення і доводите його до реалізації. Або не треба сіпатись.
На шляху може бути все, що завгодно, - не пройдете випробувальний термін, не впораєтесь, будете стресувати і будете жіліти... Проте замість Вас із цими викликами ніхто не впорається. Лише Ви.

Отже, головна проблема - невпевненість в собі. Тому нею варто зайнятись. А психолог обов'язково допоможе.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364412 для Володимир Анатолійович

дякую
Доброго дня!

Відчуваю вашу стурбованість, проте бачу і раціональний погляд на ситуацію. Вас не влаштовує робота, де немає повної занятості і можливо зросту і відповідно заробітня плата не викликає захоплення, не дозволяє відкладати. Завжди важко і страшно виходити з зони комфорту і йти в зону розвитку. Прекрасно, що ви самі хочете це зробити і не чекаєте коли вас скоротять чи звільнять. Я хочу підтримати вашу дорослу позицію, вона готова, вона надіслала резюме, а дитяча боїться керівника, який невдоволений. Ви можете просто подякувати і перевести страх в прихильність, кажучи, що вам було комфортно і зручно, проте ви вже потребуєте іншого. Керівник може мати свої почутття, бачення, а ви свої, бо це ваше життя і ви керівник свого власного кар’єрного зросту!

Хай ваші бажання стають сильніші за ваші страхи! Страхи важливо проживати і думати, а що буде якщо це трапиться, весь час думати про подальші дії і будувати запасні плани. Страх фруструє, тому давайте собі багато підтримки та прийняття!

Відредаговано автором 16-04-2024 14:06:49

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364420 для Алла Володимирівна

дякую за підтримку
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброй ночи!

Вот вы уже ответили - "На цій роботі я вже вичерпала себе"
А дальше - вам не хватает решительности это сделать!
Потому что не хотите расстроить директора - видимо уважаете его.
Плюс неуверенны, а получится ли на новой работе ... все как вам хочется.
Но кто не рискует... то не пьет шампанского!
Тут по другому не как!
Если уже созрели к переменам - а судя по всему созрели!
То решайтесь на них. Просто делайте - а там будь что будет!

Но а если и дальше так будете сомневаться в выборе... и тут и там... то зависните... и сами себя еще больше запутаете.
Прислушайтесь к себе! Чего истинно вы хотите!
Учитесь рисковать - иногда это полезно и открывает новые горизонты!
Иногда полезно чтото завершать и идти в новое!
Все в этой жизни заканчивается - а потом начинается чтото новое...

Вам по взрослому по зрелому надо действовать - решительно!
Раз хотите делайте - если к этому уже созрели!
Это нормально идти дальше - к своим мечтам!
Если уже выросли со старого места работы - то смысл там оставаться?
А директору просто деликатно все объясните - если он вас уважает - он поймет вас.
Но а если только свою выгоду преследует директор - то легко отпускайте и идите дальше.
Услышьте себя и свою интуицию - что она вам говорит? Себя слушайте!

Вот вам муз под настроение)) - https://www.youtube.com/watch?v=2q6kdtePTT8
Удачи!)
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Додам - у вас видимо какойто глубинный страх срабатывает - расстроить других людей - авторитетных - возможно директор как прообраз родителей - тоже авторитетных для вас.
А что подумает? А одобрит ли мой выбор? А разрешит ли мне? ( детская позиция)

Вам учится надо отстаивать свой выбор!
Это мой выбор! Я так решила! И я это сделаю. - Взрослая позиция.
И неважно понравится ли это комуто ( директору) или нет. Уже нестоль важно.
Потому что мой выбор - первостепенее и важнее для меня!
Это вот взрослая позиция.
Переходите во взрослую позицию - и смело отстаивайте и добивайтесь своих интересов!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364438 для Ірина Миколенко

дякую велике)
Доброго ранку!
Психологи дали вже багато гарних порад, тому, щоб не повторюватися, спробую коротко написати про головне.
Перше. Ми себе поводимо з іншими людьми лише так, як звикли поводити себе з дитинства. Тобто, страх спричинити незручності директору, може лише "віддзеркалювати" якийсь інший страх спричинити незручності батькам ( мамі, татові, значимій людині) з дитинства. Маленька дитина дуже потребує тепла та любові дорослих. Тому з усіх сил намагається поводити себе так, щоб батьки частіше до неї посміхалися і були в гарному настрої. Тому, якщо батьки не в гуморі, одразу причину починає шукати в собі, в своїй поведінці і намагається бути дуже зручною, щоб її не розлюбили або дали хоча б трошечки більше тепла... Ми дорослішаємо, а поведінкова дитяча модель залишається і ми на стільки до неї звикаємо, що навіть не помічаємо її.
Які у Вас були стосунки з батьками? Як часто Ви могли відверто говорити про свої почуття та потреби?
Адже, саме від відповіді на ці питання і залежить Ваше вміння правильно поводити себе в дорослому віці.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 364449 для Алла Григорівна

Дякую. я була слухняною дитиною. Взагалі не памятаю щоб я ділилась з батьками чимось. Моі потреби ігнорувались, мама навязувала свої комплекси мені
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?