Чи існують типи прихильності?

Так, першим ці типи дослідив Джон Боулбі на основі поведінки дітей під час тимчасової розлуки з матір'ю. Таким чином було виділено кілька типів прихильності, залежно від того, як дитина реагує (чи переживає/плаче і шукає маму, чи сердиться, чи почергово виявляє до мами, що повернулась, то доброзичливість то гнів, то ніяк не реагує і грає сам з собою/іншими дітьми). Зазвичай типи прихильності залежать як від темпераменту і характеру дитини, так і від стилю сімейного виховання, зокрема, відносин з мамою чи особою, яка її заміняє.

Основна задача цієї типології, як і будь-якої іншої - спростити психологам та їх клієнтам сприйняття дійсності, категорізувавши те, як форумвалась їхня психіка і що врешті решт з цього вийшло. І звісно, як і в будь-якої типології, в неї є недоліки.
Наприклад, хтось видяляє стиль прихильності як біологічну характеристику що не підлягає корекції, хтось каже, що її можна коригувати. Формально, нема хороших і поганих типів прихильності, але часто популярна психологія вказує на найбільшу гармонійність надійного типу.
Це зрозуміла думка, проте я вважаю, що поведінка людини з будь-яким типом прихильності може бути психологічно здоровою, якщо вона знає свої особливості і вміє їх опановувати.

Коли я кажу, що та чи інша людина має певний тип прихильності, то по суті вжживаю термін, що в двох словах описує поведінку (потенційного) клієнта. Це набагато легше, ніж розписувати п'ять абзаців тексту про те, як людину виховували і до яких наслідків це призвело.

Добрий вечір. Існують, побудовані на ранньому дитячому досвіді. У дорослому віці, засвоєний дитиною досвід, перетворюється так би мовити у рольову гру - відігравання типу відносин, що були прийняті із батьками. При чому, часто буває що відігруються обидві ролі - як батьківська, так і дитяча.