Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Я заздрю параноїкам: вони щиро вірять, що інші звертають на них увагу.»
Питання від: Lora Вік: 27

Не можу знайти спокій

Здається в минулому було краще. І таке протягом всього життя. Хочеться повернутися в минуле, бо там було краще. Раніше жила в Києві, дуже любила це місто. Потім треба було переїхати в інше місто. Я весь цей час чекала, коли ж поїду в Київ. Страждала. А коли приїхала в Київ, вже в інші умови, в інше оточення, обставини, то мені було тяжко і погано. В мене був вибір, переїжджати чи не переїжджати. А коли переїхала в Київ, захотіла знову повернутися назад, бо там наче було краще, хоча я розуміла що весь час ненавиділа те місто. Але якось мозок захотів повернутись. Що я зробила помилку. Я вірю, що всі зміни до кращого. Усе досвід, навіть погані часи чомусь вчать. Мені хотілось втекти, але в першу чергу мабуть від себе і своїх проблем, щоб десь мені було добре. І от я повернулась і зрозуміла, що мені не подобалось тут. Захотіла назад в Київ, якось вважаю, що якшо вдалось там більш менш шось налагодити, то чого я втратила цей шанс. Зараз у пошуках роботи. І не знаю, де краще. У Києві житло дороге, а тут дешевше. Проте я дуже люблю Київ. А шоб вижити в Києві треба не одна робота. А в мене сил просто нема. Не хочеться нічого. Я не знаю, яку роботу хочу, який напрям. На якій раніше працювала не подобається, а на що міняти... І я шукаю той спокій, місце де мені спокійно, і не можу знайти, бо всюди, куди б я не пішла мені погано, всередині нема спокою. Не відчуваю, що я на правильному шляху. Я заплуталась. Сил нема. Вічна занепокоєність. Якщо іти в новий напрям роботи, потрібні сили навчатись. А я і так весь час до цього вчилась і ні до чого не прийшла, не подобається робота. Розчарування якесь, гірко на душі. Нічого не хочеться взагалі. Нема спокою. Хочеться тільки лежати і взагалі не існувати. Не хочеться нічого робити, їсти не дуже хочеться, якось нема сил. Відчуття, що це кінець. Треба іти на роботу, а я не знаю, яку роботу я хочу, що принесе мені спокій, що я на своєму місці. Я не хочу нічого. Не хочеться жити. Навіть якщо пропишуть антидепресанти, який з них сенс, якщо не знайшов свій шлях. Таке відчуття, що я сама зруйнувала своє життя. Одне не вірне рішення тягне за собою все інше. І я не знаю як мені тепер розгрібати. У мене відчай. Порадьте, будь ласка, з чого тут почати зміни і які? Дякую
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго вечора.

Крізь текст відчувається, як багато смутку, втоми та тривоги у Ваших словах. Переживати та справлятись з таким станом доволі не просто.
Підкажіть, а як давно такий неспокій відчуваєте?

Ви вірно відмічаєте, що стан залежить не стільки від того де Ви, а як Вас всередині, і тому перше важливо свідомом подивитись на свій стан. Поки, якщо дуже поверхнево виглядає наче емоційне вигорання в результаті морального виснаження, і чим двоше такий стан, тим більше вірогідності, що він може перейти в депресивний, якщо вже не перейшов.

Кажете, що не хочете працювати по спеціальності, а чим би хоітлось займатись? Якщо зараз немає бажання ні до чого, що буває у субдепресивних чи вигорівших станах, то чим хотілось колись?, Що подобалось і радувало, коли стан був інший? Які були цілі?
Ви багато кажете про те чого не хочете, і це важливо вміти розділяти, але крім того щоб бачити де Ваше "ні", треба повертати себе до того де "так", до того, чого Вам хочеться.

Питання шляху і сенсу питання екзистенційні, і по досвіду роботи саме з ними, можу сказати, що це потребує часу і сил, віднайти те, що саме Ваше. А це складно, коли є труднощі на інших сфера - моральні сили, фізичні, бажання, мотивація, переживання досвіду і т.д. Це вимагає уваги та турботи про себе.

В першу чергу зараз, важливо подвитись де Ви є, що маєте і можете. Чого б хотілось, як і де Ви б могли брати ресурси і сили, розібратись з тривогою і занепокоєнням, зняти це напруження. Бо коли постійний тиск і тяжкість - багато сил психіки йде на підтримання мінімального рівня життя, тоді не сенсів і т.д.
Тому врівноважити та відновити свій стан до норми, а потім відшукувати сили і напрямок руху. І якщо Ви тут і задаєтесь питанням і пошуком для покращення свого стану - Ви вже на правильному шляху.
...
цитата:
Порадьте, будь ласка, з чого тут почати зміни і які?

Сейчас вам надо, прежде всего, успокоиться.
И перестать совершать какие-либо действия. И даже думать на этот счет пока не надо.

У вас просто сейчас нет никаких ресурсов.
В таком состоянии вы не сможете принять правильное решение и что-то сделать.

Кто вас может сейчас поддержать?
Ваши родители могут вам помочь какое-то время?
Зачем вам надо в спешке искать работу?
И тем более еще и переезжать в другой город?

Відредаговано автором 12-07-2024 06:08:33

...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?