Що робити з мамою яка мене часто звинувачує??

Вітаю!

Прикро, що між вами та мамою немає порозуміння і підтримки. Хоча я переконана, що вона вірить в те, що підтримує і хоче всього кращого, проте дає це як може, бо можливо сама цього не мала. Співчуваю!

Розкажіть якої підтримки ви потребуєте? Щоб хотіли почути, відчути від мами? Спробуйте самій собі це озвучити і опиратись на це!

Більшість психологів мали подібні історії з батьками і виплекали внутрішніх батьків всередині собі, як внутрішний голос, самоцінність. Тут дуже важливо, щоб мамин голос не проростав у ваш внутрішній світ і не знецінював вас саму. Ви зараз на рубікон переходу від залежності до автономності, тому вам так важко і аи потребуєте друзів, свого окремого життя. Чи є ще хтось кому можна відкритись? Тітка, бабуся, хрещена?

Привіт! Дуже дякую, що поділилися своєю ситуацією. Це важливий крок, адже іноді просто висловити свої думки та почуття вже полегшує.

З того, що Ви описуєте, видно, що Ви опинилися в дуже складній ситуації. Поєднувати обов’язки няні, відчувати тиск з боку матері і водночас мати обмежену соціальну підтримку дійсно може бути дуже виснажливо. Ваша втома та почуття образи абсолютно зрозумілі.

мені дуже важні її хороші слова про мене та підтримка. я розумію що їй тоже важко.

Мені здається, що Ви дуже цінуєте підтримку та добре ставлення від мами, і це цілком природньо. Кожній людині важливо відчувати себе зрозумілою і підтриманою, особливо від найближчих людей. Можливо, спробуйте підібрати момент, коли Ви обидві будете у спокійнішому стані, і відверто поговорити про те, що Ви відчуваєте. Важливо, щоб ця розмова була не звинувачувальною, а побудована на Ваших почуттях — наприклад, можна сказати щось на кшталт: "Мамо, мені важливо чути від тебе підтримку, я відчуваю себе дуже втомленою від нинішньої ситуації, і твоя допомога мені дуже потрібна."
У спілкуванні важливо завжди нести повідомлення від свого "Я". Не у звинувачувальній форму, а у формі висловлювань власних почуттів та відчуттів "Я останнім часом помічаю це..., мені неприємно від цього..., якби ти мене підтримувала так..., то мені було б так...". Конкретно говорити про свої почуття важко, особливо, коли це за рідкість. Тоді здається що це справді неможливо, працюють блоки та заперечення. Я розумію. Але це і є шлях до порозуміння. Через щирість, відвертість та прощення - все це заключається у розмові. Без неї нікуди.
Тому важливо звертати увагу на свої власні межі та потреби. Зрозуміти, перш за все, які емоції переживаєте Ви. Ми часто себе знецінюємо. Поглянути на себе, зрозуміти свої почуття, втоми, що підказує Вам внутрішній голос - це є першим завданням для врегулювання ситуації зі сторони самопізнання, розуміння потреб. Тоді Ви зможете впевнено говорити про це. Можливо, знайдеться хтось інший, хто міг би допомогти з доглядом за братом і сестрою, щоб у Вас з’явилося більше часу для себе. Або ж інші методи у догляді за ними, які б дали Вам більше відпочинку, не нашкодивши діткам.

Якщо Ви відчуваєте, що самотність теж додає навантаження, можна пошукати онлайн-спільноти, де люди з подібними переживаннями підтримують одне одного. Віртуальні друзі — це теж важливо, при цьому добре мати кілька контактів у реальному житті, хоча б для коротких зустрічей чи прогулянок.

Пам’ятайте, що Ви маєте право на відпочинок, підтримку і час для себе. Не вибачайтеся за те, що висловлюєте свої почуття — це важливий крок до самопізнання та та порозуміння.