Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 1 година тому: «Доброго дня. Насамперед хочу сказати, що Ваші почуття зараз цілком зрозумілі. Коли людина завершує важливий етап життя, навіть якщо рішення було добре обдуманим, сумніви й жаль »
Інна Олегівна Горошко
Інна Олегівна Горошко 1 година тому: «Вітаю! цитата: «Причина увольнении-неуважительное отношение руководства ко мне, как мне тогда показалось.» Якщо Вам здається, то зазвичай, не здається, а так воно і є. А відно»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 4 години тому: «Доброго дня. Хотів запропонувати Вам стати психологом, а ви це самі про себе знаєте і говорите в доповнені))) Ще мабуть і письменником... Ви дякуєте, що читають, але ж ви гарно пиш»
Питання від: nike53 Вік: 26

Я, чоловік і його мама

Доброго дня. Зіпсувалися стосунки із чоловіком через його маму. Вона завжди прагне щоб ми жили за її правилами. Я не можу встановити кордони щоб її не образити. Я не так одягаюсь, не так перу речі, не там саджаю квіти. Коли мене немає вдома вона втручається у господарство, город. Ні про що мене не запитуючи робить все на свій розсуд. Чоловік каже що я роблю із мухи слона і треба простіше ставитися до цього. Він витрачає кошти на неї, хоча у неї прибуток такий же як у нас, вона собі ні в чому не відмовляє. Але за час шлюбу вона не проявляє ініціативу купити щось у відповідь, коли мої батьки не беруть допомогу від нас взагалі. Коли я плачу через те, що відчуваю себе ніким, чоловік каже що підтримує, але на ділі ні. Я втратила вже навіть сексуальний інтерес до нього, завжди подавлений стан, завжди давлять образи. Ми разом 10 років, 2 з них живемо разом, але заміж мене ніхто так і не звав, хоча каже що вважає мене дружиною. Опускаються руки...
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Доброго ранку!
цитата:
Ми разом 10 років, 2 з них живемо разом

Уточніть, будь ласка, разом з цим чоловіком і його мамою чи Ви з ним окремо? Обставина важлива.

цитата:
заміж мене ніхто так і не звав, хоча каже що вважає мене дружиною.

Прикро. Заміж не звав за 10 років, хоча на словах вважає дружиною. Які у Вас почуття у зв'язку з цим?
Які сподівання?
Ви його вважаєте чоловіком чи просто співмешканцем?
Якщо він таки наважиться зробити пропозицію і ви одружитесь, чи вірите Ви, що його сприйняття ситуації
цитата:
каже що я роблю із мухи слона і треба простіше ставитися до цього

кардинально зміниться? І він почне насправді Вас підтримувати?

цитата:
відчуваю себе ніким

Розумію Вас і співчуваю. Проте, чи відоме Вам золоте правило відносин - "інші люди ставляться до нас рівно так, як ми їм це дозволяємо"?
Тому замисліться, можливо, настав вже час прямо і принципово ставити питання власних потреб та бажань. Чого я зрештою в цій ситуації хочу для себе? Чому чоловік до цих пір не зробив пропозицію? Яким чином буде вирішено питання окремого від його мами проживання? І т.д.
...
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброе Утро!

"Вона завжди прагне щоб ми жили за її правилами."
1. Вам надо осознать - что у нее нет такого права - навязывать комуто свои правила!
И вообще комуто чтото навязывать она не имеет права.
"Я не можу встановити кордони щоб її не образити."
2. Не надо боятся ее обидеть - она же почемуто не боится вас обидеть когда вам нагло навязывает свои правила.
Действуйте справедливо! Восстанавливайте баланс свой и свои границы.
Вы не чьято рабыня - вы свободный человек!
3. Эти все вопросы - должны решать не вы - а ваш муж - это его мать - он должен очертить границы с ней - сепарироваться - и защитить свою новую семью и вас - от любых посягательств ( кто бы это не был )
4. Вопрос осознает ли он это все?

"Я не так одягаюсь, не так перу речі, не там саджаю квіти. Коли мене немає вдома вона втручається у господарство, город. Ні про що мене не запитуючи робить все на свій розсуд."
Она вас не уважает - не считается с вами... гнобит вас... и унижает ... и самоутверждается так за счет вас... ( очень это все низко...)

"Чоловік каже що я роблю із мухи слона і треба простіше ставитися до цього. Він витрачає кошти на неї, хоча у неї прибуток такий же як у нас, вона собі ні в чому не відмовляє. Але за час шлюбу вона не проявляє ініціативу купити щось у відповідь, коли мої батьки не беруть допомогу від нас взагалі."
А вот и ответ - муж на ее стороне - он боится ей сказать чтото против - или не хочет или его и так все устраивает.
Ваш муж... совсем и не ваш по отношению к вам... он не с вами и не за вас...
Он сам по себе ... лишь бы его не касалось это все...
А его мать эгоистка - привыкла что ей все можно... что все ее терпят...
А вы не терпите это все!
Поговорите с мужем серьезно - пусть принимает меры - вам нужно уезжать и жить отдельно ( я так понимаю вы живете на ее территории, потому она так нагло себя и ведет с вами)
А если муж не захочет нечего менять... тогда вам стоит подумать о том что уйти от него - он вам даже и не муж официально - а нужно ли вам так жить? И главное зачем все это терпеть?
Хотя вы его называете мужем... у вас сожительство... ему удобно да...
"Ми разом 10 років, 2 з них живемо разом, але заміж мене ніхто так і не звав, хоча каже що вважає мене дружиною. Опускаються руки..."
Почему вы так верите словам? И игнорируете действия - а точнее отсутствие действий?
Вы своим родителям это все рассказывали?
Они вкурсе что у вас происходит?
Можете к ним уехать?
Какие у вас отношения с родителями?
Кто вас так приучил все терпеть родители?
Или вам не куда уезжать - потому вы это все терпите?
Вам нужно уезжать от такой токсичной семьи где вас не уважают и не любят - а только используют.
Доповнення від автора питання ·
Ми живемо в будинку його бабусі, тому мабуть вона вважає цей будинок своїм. Сама вона живе в будинку навпроти. До батьків не можу поїхати бо мама вживала алкоголь, в 12 років мене забрав тато і теж почав вживати, я росла із бабусею. Він тільки кричав і принижував весь час, поки він не захворів і я не переїхала до чоловіка з початком війни. Зараз з батьками е підтримую зв'язок просто по телефону. Ми не близькі з ними. Не хочу повернутися в ту атмосферу (
Чоловік каже що планує одруження, не знаю чому не наважився досі.
Доповнення від автора питання ·
Бабусі не стало, друзів у мене немає. Є далекі родичі, спілкування тільки на свята. Мені відразу сказала свекруха, що для неї це все нічого не значить -" просто мій син спить з дівчиною"
Цю фразу я ніколи не забуду. Все це говорить за відсутності чоловіка. Тому виходить так, що я на неї скаржуся, а вона хороша
Доповнення від автора питання ·
Я вже навіть не знаю чи дійсно кохання це, бо ми ніби чужі емоційно стали. Він каже що не може їй зробити зауваження, бо коли вона мені це все говорить, його немає поруч і це вийде так, що я скаржуся йому на неї. Але і так жити далі теж не можу...
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Ох ситуация...
"Він тільки кричав і принижував весь час, поки він не захворів і я не переїхала до чоловіка з початком війни." Кричал и унижал ваш отец?
Вы привыкли уже к унижениям с детства... вот почему терпите это все... сценарий повторяется...
Вам очень не повезло с родителями... и правильно что с ними на расстоянии - от них вам нечего ждать.
И уезжать не куда да...
Но и жить там где вы сейчас тоже не вариант - тоже очень токсично для вас...
Надо вам думать - как себя саму содержать - работать - снимать квартиру.
Это лучше всего будет. Потому что так можно всю жизнь прожить в таких унижениях...
А ваш мужчина, если б хотел за 10 лет уже б женился... а не просто обещал... все пустые обещания по факту ( извините)
Вы же сами сказали - вы с ним уже знакомы 10 лет.

"Мені відразу сказала свекруха, що для неї це все нічого не значить -" просто мій син спить з дівчиною" - но оно так и есть... понимаете неприятная, но правда...
А она очень мерзко себя ведет - говорит вам за спиной это все... манипулятор высококлассный она.

"Я вже навіть не знаю чи дійсно кохання це, бо ми ніби чужі емоційно стали."
А были ли вы близкими изначально?
У вас просто была единственная надежда на него выскочить с того ада в котором вы оказались... от родни...
а получилось что попали в чуть другой, но тоже в ад моральный...
А мужчина вас не любит и не ценит - ценил бы он к вам бы прислушался и разобрался бы с матерью и защитил вас!
Начните уважать себя пожалуйста!
Иначе вот так все и будет...
Ищите варианты - как самой зарабатывать деньги и уехать - и стать самодостаточной - и не полагаться на мужчин - потому что они вами только пользуются - вы еще не проработали травму отца которую он вам нанес, и потому и мужчин притягиваете таких подобных - которые вас используют и не уважают.
Научится вам надо разбираться в людях, и не спешить в отношения.
А быть более внимательной - ну это так совет.
Сил вам и мужества!
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?