Ситуація в садочку

Здравствуйте!
Вряд ли можно что-то существенно изменить. Ведь имеете дело с типичным нарциссом - властным, манипулирующим, обесценивающим, искусно унижающим, навязывающим окружающим свои (как правило тупые и недалекие) догмы и нормы и имеющим хорошие связи - для усиления своего влияния и безопасности.
Единственное, чего боится нарцисс - разглашения своих неблаговидных поступков перед широкой общественностью и вышестоящими. Этого он боится панически. Если получится показать ее в неблаговидном свете с подтверждением ФАКТАМИ - то точно повлияете. Но это сделать будет непросто.

Доброго ранку, Віта!

Мені прикро і не знаю чи можна щось змінити.

Шкода, що подібне трапляється в закладах виховання, звісно, якщо наведена інформація об'єктивна(!)

Я сама раніше чула, як директор говорила, що в нього немає виховання

І це ще один прояв непрофесійності керівника закладу - привселюдно оцінювати дитину і давати свої коментарі щодо її виховання батьками.

Натомість, звертає на себе увагу Ваша розгубленість, як же вчинити? Причому не стільки розгубленість, скільки позначення перешкод щодо впливу на керівницю -

На директора особливого впливу немає, тому що вона пов‘язана з відділом освіти і їй нічого не зроблять.

Звідки у Вас така упевненість? Щоби насправді дізнатись, як воно буде, потрібно спробувати хоч щось зробити(!) До речі, не Вам особисто. Можливо, разом з батьками того хлопчика та батьками інших дітей.
Хтось з батьків розмовляв про те, чому був свідком, з директоркою садочку? Висловлював своє невдоволення? "Палець об палець" хтось вдарив?
Не дарма ж кажуть, що на перешкоді гарних намірів стоять страхи і сумніви. Бути відповідальною і активною людиною, означає, не тільки помічати несправедливість, а ще й конструктивно її виправляти.

Я б не сказала, что ничего нельзя сделать. Публичная огласка, с официальными обращениями, на которые обязаны письменно реагировать, вполне может сработать. Вопрос в том, поддержат ли вас другие родители? Часто большинство предпочитают закрывать на все глаза и терпеть, а потом удивляются, что вокруг столько неадекватных людей, которые пользуются своим положением. Но по факту, сами ж люди и поддерживают их и дают право на такое поведение.
Да и готовы ли вы, вдруг что, забрать ребенка из этого садика?
В целом, даже если вашего ребенка не обижают, то с таким подходом и отношением, это вопрос времени. Жаль, что в садиках и школах работают такие жалкие людишки, которые на детях отыгрываются. Увы, это наши реалии.

Відредаговано автором 04-10-2024 10:36:08

Віта, ваше питання можна умовно поділити на 3 частини.
1. Те, що стосується того хлопчика.
За всі події в житті дитини несуть відповідальність його батьки, це їх задача розбиратись в тому, що відбулося. Як вони вирішать - то вже їх справа.
2. Інформація.
Її в цій історії явно не достатньо.
А на фоні нестачі реальної Інформація виникає момент "домислювання", наприклад "дитину ображають і нема кому захистити ", або ж "директор погана, бо вигнала дитину з садочка ".
Але реальність може бути зовсім іншою, наприклад, хлопчик може мати певні захворювання, або ж особливості розвитку, які краще корегувати не в садочку, а віддати дитину в садочок пізніше, коли питання будуть вирішені, або ж батьки самі не захотіли продовжувати відвідування садочка , побачивши, що дитині там не добре.
Для якихось дій обов'язково варто володіти повною Інформацією.
3. Ваша заглибленість в чужу ситуацію.
Ви чули/бачили фрагмент чужого життя, і це дуже зачепило Вас емоційно.
Можна припустити, що момент несправедливості, захисту прав того, хто не може себе захистити- це щось дуже про Вас, щось глибоке , можливо з вашої історії, що включає сильні емоції .
З цим є сенс розібратись, щоб зрозуміти, що саме болить Вам.
Бо існує ризик все життя "спасати/захищати" оточуючих, так і не наблизившись до справжньої потреби , яка керує всим цим з глибини Вас.
Звісно, коли людина стає свідком несправедливості, або порушень, важливо не залишатись осторонь.
Але існує певна межа між "робити те, що я можу зробити на своєму місці "(наприклад, дізнатись більш точну інформацію, поспілкуватись з батьками хлопчика і запропонувати свою допомогу тощо), і "робити все, щоб "врятувати " дитину "(це вже відповідальність його батьків).