Хлопцю байдуже на мої сльози
Я дуже емоційна людина, мене може образити дрібниця, я емпат і в принципі тривожник, завжди за все переживаю і тисячу разів обдумую, хлопець ж навпаки - спокійний. Але цей спокій іноді мене максимально дивує і здається повною байдужістю. Він спокійно реагує у стресових або навіть небезпечних ситуаціях, на емоції своєї мами, проблеми його рідних і тд.
Це також стосується і мене. Коли я дуже сумую через щось, або емоційно реагую на наші непорозуміння також сльозами, чи плачу через якісь свої проблеми він просто не реагує. Він може спокійно мити посуду в іншій кімнаті, поки я захлинаюсь сльозами в сусідній кімнаті, лягати спати, займатись своїми справами чи просто сидіти біля мене і дивитись байдужими очима і нічого не казати чи навіть обійняти. Через це я відчуваю себе некоханою, непотрібною і покинутою в такі моменти. Виходить, коли все добре - він поруч, коли не дуже - я одна.
Я говорила йому про це, адже мене це дуже турбує в ображає. Він сказав, що він така людина, що не вміє підтримати та проявляти емоції і йому про це говорять всі - і родині, і друзі. По його словам в такі моменти він не знає що робити, що говорити і як мене заспокоїти. А іноді і не вважає причиною сліз важливою. Буває таке, що він старається обговорювати проблему через яку я плачу навіть не заспокоївши і не обійнявши, я ж на емоціях не здатна на діалог. Він каже що буде старатись якось інакше реагувати і мене підтримати, але чесно мені не зрозуміла така його реакція. Невже тобі байдуже і тобі не болить коли коханій людині погано? Хіба підтримка в такий момент не йде від щирого серця?
Помимо такого його характеру в нього дуже складна психологічно робота. Він працює в морзі, відповідно бачив дуже багато всього жахливого, що мені навіть складно уявити. Він займається нещасними випадками, вбивствами, самогубствами, дтп і тд. Він дуже любить свою роботу і постійно вдосконалюється, пишається що на весь район він такий один.
Але така робота впливає на його характер і психіку, він і сам каже, що через роботу всі емоції притупились і він не відчуває їх так як інші.
На початку стосунків від нього було більше підтримки, старань і уваги. Я не відчувала байдужості ніколи, тому я не можу сказати що робота суттєво повпливала, адже там він працює вже давно.
Що нам робити? Як дійти компромісу і який вихід з такої ситуації?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.