Чому мене не обирають чоловіки для відносин

Дуже важко, не знаючи Вас, давати рекомендації.
Можливо, Ви не до кінця еволюціонували як жінка, яка може зацікавити чоловіка, залучити, зробити його думки своїми думками, щоб він думав про Вас, щоб була потреба мати Вас поряд вдень, вночі, 24 години на добу.
Тому є таке поняття як "еволюція внутрішньої жінки", з якою потрібно працювати і цим шляхом йти, покращуватися.
Тобто є ті жінки, які вийшли заміж Вони на якомусь своєму рівні вже добудували себе.
Або це щось глибинне. Наприклад, тема родових сценаріїв.
Дуже заважає нав'язаний стереотип, що потрібно бути у стосунках будь-що, що породжує помилкове бажання бути в союзі з кимось. Людина може думати, що хоче пару, але насправді отримує задоволення від вільного життя.
В цьому випадку вкрай потрібно розібратися в собі і прийняти той факт, що незважаючи на нав'язані стереотипи, я хочу бути вільною поза стосунками. І особисто для мене в цей період мого життя це нормально.
Можливо, у попередньому досвіді накопичилося багато негативу та відбулася травматизація на тему стосунків.
Це варіант, що часто зустрічається. Людина може хотіти стосунків, але підсвідомо захищається від них.
Тут обов'язково потрібно опрацьовувати досвід минулого, зцілювати психологічні травми, вчитися обирати адекватних партнерів.

Доброго вечора. На сьогодняшній день на нашій планеті більше 4 мільярдів представників чоловічої статі. Віднімемо неповнолітніх хлопчиків і отримаємо майже 3 мільярди чоловіків. З усіх цих мільярдів, Ви описали Ваші взаємовідносини з однією конкретною людиної чоловічої статі.
Я розумію Ваш біль і емоційний стан, в якому Ви знаходитесь. Під впливом емоцій людина схильна узагальнювати: "завжди, ніколи, чоловіки, усі" і таке інше.
Але він не всі, далеко не всі. У кожного з чоловіків свій світогляд, свій характер, звички, бажання. Навіть сітківка ока у кожного унікальна і навіть у близнюків вона різна, немає однакових. Тож варто розглядати кожного чоловіка окремо, не поспішаючи робити узагальнюючі висновки. З різними чоловіками буває по різному. Когось Ви і Ваша поведінка може відштовхувати, а когось Ви і Ваша, та сама, поведінка може приваблювати і більш того - зачаровувати. Для багатьох Ви і Ваша поведінка зовсім не при чому, всьому виною їх власні комахи в голові.
Скільки ж цікавих зустрічей ще чекає ....

Доброго дня. Звернув увагу, що як це часто буває, здається ніби існує дисбаланс, перекос в бік іншого, ніби ви бажаєте його, спілкування, а він недостатньо. Хоча він спілкується, як ви говорите і обирає Вас в якомусь сенсі.
Вважаю, це може бути таким захисним маневром, перекладати бажання. Питання як Ви відноситеся до себе. Може в чомусь не впевнені. Варто дослідити власну особистість. Нюанси самосприйняття, емоційну оцінку себе, відношення до себе.
Тому що, так би мовити база є в тому, що відносини мають будувати Двое, які суб'єктні та психологічно незалежні. Звісно до якоїсь міри. Ви самі кажете, що може десь перебільшуєте. В чому це? Про що річ?
Тому що існують сліпі плями, якісь проблеми прияняття чогось в собі та відношення до цих можливих рис власної особистості. Якщо це не опрацьовано та відкидається, можуть виникати проблеми у побудові та підтримані відносин.
Грубо кажучи, ми не знаємо, що там у того чоловіка на думці, справа не в ньому. Може він бажає, а може навпаки. І це не пов'язано з Вами, або навпаки.
Важливо, як Ви бажаєте і обираєте себе

Вітаю.Знаєте, є така річ, як теорія прив’язаності, може чули. І поки ми не усвідомлюємо та не опрацьовуємо власні патерни, ми часто будуємо стосунки за одним і тим самим автоматичним сценарієм.
Із кола тривоги важко вийти, поки не почнеш помічати свої автоматичні реакції: що тригерить, що відчуваю, що роблю у відповідь і який сценарій знову запускаю.
Коли ми це усвідомлюємо, з’являється можливість зробити нший вибір. А інший вибір дає інший результат.
Бо нічого не зміниться, якщо щоразу робити той самий вибір.А почати не з питання "чому мене не обирають чоловіки?, а "А чого саме я хочу від стосунків?
Із книг я б дуже радила Логан Урі "Як не померти на самоті. Дивовижна наука, яка допоможе вам знайти своє кохання". Там якраз багато по вашому питанню, також приходьте за консультацією.

Вітаю!

Чому мене не обирають чоловіки для відносин

Відчувається, наскільки це питання актуальне для Вас.
Водночас треба з'ясувати, які саме чоловіки не обирають? Адже, напевно, не усі підряд чоловіки цікавлять Вас.
Тож спочатку давайте розкриємо Ваші уподобання щодо чоловіків. І не стільки видимі ознаки на кшталт віку, зовнішності, освіти, матеріальних статків, скільки характеру, душевного і духовного наповнення, цінностей тощо.

З цього приводу ще декілька уточнень.
Якою Ви хочете себе почувати з чоловіком?
Що від нього відчувати та отримувати?
Що йому віддавати?
Обов'язково спитаю про Ваші стосунки з батьком. З мамою. Як Вам було переважно з кожним з них?

Мені 33 роки, гарна, спортивна, веду цікавий спосіб життя ( подорожі, різні захоплення, хоббі, спорт), багато читаю....але чоловіки не бачать глибини, а лише зовнішність.

На Вашу думку, за яких умов хтось, не тільки чоловіки, матиме змогу побачити Вашу глибину? Що перед тим має відбутись?

Написала йому першою, боялась почути розчарування чи відмову.

Ось у цьому реченні міститься згадка про перешкоду, що стоїть у Вас на шляху. Це - опасіння почути відмову і розчаруватись.

Про що такі речі свідчать?
Схиляюсь до думки, ніби Вам властиві сумніви у власній цінності(!) Не критично, але властиві.

Через наявність такої особливості, поведінка зазвичай набуває ознак підвищеної зацікавленості в контакті з іншою людиною.
Також надмірного хвилювання і подеколи ідеалізації нового знайомого чи партнера.
А тепер задамося питанням - інші люди якимось чином помічають, що ними цікавляться, їх цінують більше, ніж себе?
Відповідь очевидна - більшість людей це відчуває і помічає(!)

В чому моя поведінка могла спровокувати його реакцію?

Усе вище мною зазначене до певної міри дає відповідь на Ваше питання.
Та Ви й сама інтуїтивно знаходите пояснення -

наче я перебільшувала в чомусь..Писала йому частіше першою, була ініціатором зустрічей, а він обирав лише чи погоджуватись.

Однак існує і друга половина, так би мовити, цілісної картини. Тут йдеться про хлопця. Що з ним? На що і на кого він налаштований - ми не знаємо. Тому й гадати не варто. Проте потрібно зважати на відому аксіому - НЕ УСІ ЛЮДИ ПІДХОДЯТЬ УСІМ ІНШИМ В ЯКОСТІ ПАРТНЕРА.
Було б дивно, якби було інакше.

З огляду на Вашу зацікавленість, вважаю доречним порадити Вам попрацювати деякий час із психологом.
Зможете краще пізнати себе, отримати дієву підтримку та допомогу на шляху бажаних змін на краще.

Вітаю
«…чоловіки не бачать глибини, а лише зовнішність.»
Жінки теж спочатку бачать зовнішність, а потім вже « глибину» та інші якості. ( ви це робите по- іншому ?). І наявність привабливої зовнішності, на мою думку « є дуже непоганим бонусом для початку стосунків. Тобто, з цим у вас все добре. А далі вже питання : чи то чоловіки не « глибокі « чи то ви не можете їм показати всю красоту свого внутрішнього світу.
З приводу вибору чоловіків- питання не просте, тому, я б рекомендувала його опрацювати в індивідуальній роботі з психологом.
З приводу другої моєї думки: мені здалося, що ви занадто стараєтесь сподобатися, тому занадто переживаєте. Це створює напругу й в такому стані дуже важко « бути собою «, особливо, коли це- установка. Ви намагаєтесь « грати « кращу версію себе, тому зосереджуєтеся на собі, на тому, як виглядаєте зі сторони й партнер відходить на другий план.
Я не бачу нічого поганого в бажанні сподобатися й показати свої найкращі сторони. Але, якщо із за невпевненості в собі, підвищеної тривожності, неможливості витримувати паузи, ви намагаєтесь дуже сильно зацікавити чоловіка собою, це може мати зворотній ефект.
Все, що я написала- мої припущення, і справа дійсно може бути не в вас, просто, це була не ваша людина.

Вітаю !
Пів року тому в соціальній мережі познайомилась перша з хлопцем, він з іншого міста. Сподобалась його сторінка,погляди на життя, якими він ділиться в постах на своїй сторінці.
Написала йому першою, боялась почути розчарування чи відмову. Але він був контактний, і ми швидко почали спілкуватись на теми книг, спорту, проводження вільного часу...
Нашу першу зустріч я також уявляла зі страхом, що можу йому не сподобатись, але за годину до неї дала собі установку - бути просто собою.
Коли ми вперше зустрілись, то я першою обійняла його, він посміхався, задавав багато питань...
Після цієї зустрічі ми продовжили спілкування он-лайн, він надсилав мені коротенькі відео зі свого життя, голосові повідомлення. Було відчуття, що він хоч і далеко, але пускає мене у свій світ.
Ми бачились 4 рази за ці пів року, і кожного разу я все більше занурювалась в думки, що може в нас щос вийде з ним, що з кожною зустріччю ми будемо ставати блищими, що я йому також сподобаюсь як дівчина, а не як просто співрозмовник...
Але, на нашій крайній зустрічі, мені здалось що все йшло ідеально: прогулянка літнім вечором у парку, він за кермом, розмови про філософію, спільні фото (з моєї ініціативи)...
А потім - коли я повернулась знову додому в своє місто, він почав затихати в спілкуванні.
Відео більше не надсилає, нічим не ділиться як раніше, відповідає на мої повідомлення стисло..
Я відчуваю себе через його поведінку не зрозуміло, наче я перебільшувала в чомусь..Писала йому частіше першою, була ініціатором зустрічей, а він обирав лише чи погоджуватись.
Ми не припинили бути підписаними одне на одного, але спілкування раз на 2-3 тижні це не ок....
В чому моя поведінка могла спровокувати його реакцію? Чи можливо справа не в мені?
Допоможіть будь ласка розібратись...

У Вашому запиті я чую не стільки питання «що я зробила не так?», скільки болісніше: «чому мене не обирають, якщо я справді маю що дати у стосунках?»

І тут важливо розділити дві речі. Його дистанціювання не є доказом того, що з Вами щось не так. Ми не можемо достовірно знати, що саме відбулося в ньому після Вашої останньої зустрічі. Можливо, змінилися його почуття, можливо, він не був готовий до близькості, можливо, від початку сприймав ваш контакт інакше, ніж Ви. Але його поведінка вже дає Вам певну відповідь: зараз він не вкладається у цей зв'язок так, як вкладаєтесь Ви.

Мені здається важливим звернути увагу на інше. Ви пишете, що ще до першої зустрічі боялися, що можете йому не сподобатися. Потім дали собі установку «бути просто собою». Але далі ніби поступово почали чекати підтвердження: чи сподобалась я йому як жінка? чи може з цього щось вийти? чи стаємо ми ближчими?

І тоді стосунки непомітно можуть перетворитися на ситуацію, де Ви живете не лише своїм досвідом із людиною, а й постійно відстежуєте його вибір щодо Вас.

Ви пишете першою, ініціюєте зустрічі, чекаєте на повідомлення, помічаєте, що він став відповідати коротше. І тепер намагаєтесь знайти у власній поведінці ту помилку, яка нібито спричинила його віддалення.

Але близькість — це не іспит, який потрібно скласти, щоб Вас обрали.

Вам не потрібно бути достатньо цікавою, достатньо красивою, достатньо глибокою чи правильно поводитися, щоб конкретна людина захотіла з Вами стосунків. Взаємність неможливо заслужити правильністю.

Тому я б зараз не шукала відповідь на питання «що я зробила, щоб він віддалився?». Я б запропонувала Вам поставити інше:

«Чи підходить мені такий формат взаємності?»

Бо Ви вже бачите: переважно Ви рухали цей контакт уперед, а він переважно вирішував, чи приєднатися. І, можливо, найболючіше тут не те, що він не обрав Вас. А те, що Ви досить довго чекали, коли він нарешті це зробить.

Ви можете дозволити собі не переконувати його у власній цінності. Не переслідувати пояснення. Не доводити, що за красивою зовнішністю є глибина.

Іноді доросле ставлення до себе — це не знайти спосіб стати бажанішою для конкретного чоловіка, а помітити, що Вам самій потрібен чоловік, який також рухається назустріч Вам.

Можливо, ця історія не про те, чому Вас не обрали.
Можливо, вона про те, чи обираєте Ви себе в ситуації, де Вас не обирають взаємно.

Просто по описанию вашей одной истории и весьма кратко невозможно понять ничего. И если за 33 года происходит один и тот же сценарий в отношениях с мужчинами, то тут уже запрос на личную терапию, где вы сможете понять, как вы проявляетесь, как строите отношения, как себя чувствуете в них, как рядом с вами находится, возможно тип мужчин одинаковый, которых вы выбираете.
Это могут быть неосознанные страхи про отношения, где вы подсознательно выбираете тех, с кем не получается построить отношения.
Какой у вас опыт отношений с мужчинами?
Какие отношения между родителями?
Какие отношения с ними?

Доброго дня!
Насправді, Ви не так вже і неправі: "...чоловіки не бачать глибини, а лише зовнішність".
Можливо, трохи здивую, але на етапі знайомства ВСІ чоловіки, в якому б вони не були віці, які б не займали посади, реагують на жінку з позиції сексуального вподобання. Це природа. Це один із основних тваринних інстинктів всіх представників сильної статі. Який потрібний для продовження роду. Тому дивуватися, чому вони не бачать Вашої глибини як мінімум, немає сенсу. Це на рівні рефлексу.
Окрім того, здивую, можливо, вдруге. За своєю природою, чоловіки повинні домінувати, щоб відповідати своєму природному призначенню. Отже, як тільки чоловік відчуває, що жінка сильніша та розумніша за нього, він одразу втрачає інтерес до неї.
А коли чоловік відчуває, що вона сильніша та розумніша? Тоді, коли жінка ці якості не лише має, але і їх постійно демонструє, намагаючись з усіх сил показати всю глибину своїх знань, вмінь та навичок. Отже, на поведінковому рівні відбувається заміна ролей.
Відкрию ще один секрет. Жінка може бути в рази розумнішою, глибшою та дієвішою за чоловіка і особливо в наш час відкритих для всіх можливостей. Але... Основна мудрість полягає в тому, щоб навчитися не лише зовні виглядати як жінка, а і відчувати себе жінкою. Це те, що неможливо змусити себе робити, це повинно бути, як дихати. Жіночність або передається у спадок від матері та бабусі, або ці якості потрібно розкрити в собі, якщо, наприклад, мама та бабуся не мали щасливої, гармонічної сім'ї, або дітей виховували без чоловіка. А це серйозна, глибинна, трансформаційна робота.
Підкажіть, будь ласка, як склалися стосунки між Вашими батьками? На Вашу думку, на скільки їх стосунки щасливі та гармонічні, якщо вони живуть разом? Вас виховувала мама без батька? Чи мама була завжди більш ініціативною і вирішувала більшість серйозних проблем сама?