МОВЛЕННЯ

МОВЛЕННЯ

Мовлення — форма людської діяльності, у якій система мови реалізується як процес спілкування та регуляції поведінки; охоплює породження й сприйняття вербальних і супровідних невербальних знаків, зовнішні й внутрішні (егоцентричні) аспекти, а також послідовні фази орієнтування, планування (внутрішнього програмування), реалізації і контролю. Мовлення передбачає безперервне кодування й декодування смислу між учасниками взаємодії і виявляється у різних видах (усне, писемне, підготовлене й спонтанне, художнє тощо).

Простими словами

Мовлення — це те, як люди користуються мовою, щоб передавати думки, почуття або керувати діями; воно включає говоріння, письмо і внутрішні проговорення. Це практичне втілення мови в конкретних ситуаціях спілкування.

Приклад

Наприклад: пояснення плану колезі — приклад активного підготовленого мовлення; швидка відповідь у розмові часто є реактивним мовленням; промовляння собі інструкцій під час збирання меблів — приклад внутрішнього (егоцентричного) мовлення.

Образно

Мовлення — інструмент, що перекладає внутрішні думки на суспільно зрозумілі знаки.

Важливо не плутати

Мова — це абстрактна система знаків і правил; мовлення — її конкретне втілення у вигляді висловлювань і актів спілкування. Мислення пов’язане з оперуванням смислами й може виражатися мовленням, але мислення не тотожне мовленню — мовлення може передавати, структурувати або модифікувати мисленнєві процеси.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини