МИСЛЕННЯ НАОЧНО-ДІЙОВЕ
МИСЛЕННЯ НАОЧНО-ДІЙОВЕ
Форма мислення, за якої розв’язання завдань відбувається через безпосередні дії з предметами та спостереження за їхніми властивостями; думки тісно пов’язані з практичними маніпуляціями й перетворенням ситуації. Цей тип мислення орієнтований на вирішення конкретних практичних завдань і відображає у свідомості зв’язки між предметами та явищами, які беруть участь у дії.
Простими словами
Думки, що виникають під час реальної роботи з речами — коли ми пробуємо, перекладаємо або змінюємо предмети, щоб знайти рішення.
Приклад
Щоб дізнатися, чи стає кришка банки щільнішою, людина намагається її відкрутити кілька разів і відчуває опір — це мислення наочно-дійове.
Важливо не плутати
Може бути сплутане з наочно-образним мисленням; відмінність у тому, що наочно-дійове передбачає фактичні дії з предметами, тоді як наочно-образне оперує внутрішніми уявними образами без їхнього реального перетворення.
Джерело терміну
Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Автор(и)/укладач(і):
В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко
Рік випуску: 2007
