Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 6 hours тому: «Снежана, анемия, скорее всего, не связана с тревожностью. Тревожность вызвана Вашими негативными мыслями, ожиданием отрицательных событий. Тревожность может возникать из-за посто»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 11 hours тому: «Вітаю. Добре, що поруч є ваші рідні. Навіть якщо вони не можуть вирішити проблему за вас, важливо, щоб вони знали, що відбувається і ви могли звернутися до них у будь-який момент. »
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 11 hours тому: «Просто по описанию вашей одной истории и весьма кратко невозможно понять ничего. И если за 33 года происходит один и тот же сценарий в отношениях с мужчинами, то тут уже запрос на »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Lalla Age: 28

Боюсь... нравиться?

У меня никогда не было серьезных отношений (то есть не жила ни с кем, сексом не занималась, да, было страшно, но сейчас это уже не так :). Сейчас все хорошо и я стараюсь наладить лучную жизнь, начать отношения. Пытаюсь знакомиться с мужчинами (их вокруг достаточно и они вполне замечательные). Но вдруг столкнулась с тем, что в себе не замечала раньше: я боюсь НРАВИТЬСЯ. Если честно, я пыталась найти какие-то мысли и истории об этом в интернете, но не нашла.
Я боюсь, что понравлюсь мужчине, который не нравится мне. И меня как "выключает". Намеренно одеваюсь не в любимую одежду, когда иду на свидание. Стараюсь выглядеть скормнее, мало крашусь. Веду себя в мужском коллективе сознательно холодно и замкнуто, хотя с друзьями я совершенно не такая и очень люблю слушать других и общаться вообще.
Мне мало кто нравился. Их было, пожалуй, трое за всю жизнь. И ни с кем отношения не сложились. Я не грущу об этом - это опыт. Просто внутри сейчас как два желания: сознательное - нравиться, строить отношения, любить и быть любимой. И подсознательное (?) - не нравиться, не подпускать, пока человек не понравится мне самой.
Почему такой странный страх? Зачем он мне? Зачем я держу дистанцию?
Не думаю, не чувствую, что это боязнь разочаровать в себе, показаться не такой хорошей однажды. В самом деле, единицы тех, кто видел меня такой, какой я себя комфортно чувствую. Из мужчин меня (кроме родственников) такой знает только один человек - мой друг. Но все-таки он есть! То есть я могу быть собой, привлекательной и хочу быть такой. Почему с ним я могу быть такой? Потому что знаю, что ему не нравлюсь. С ним я в безопасности. Я не причиню ему боли, не отвергну, не вгоню в тоску своим невниманием и нелюбовью.
Я не боюсь разонравиться - это нормально. Просто хочу нравиться одному и все будто "придерживаю" для него: платья, макияж, манеры, мысли, эмоции...
Но быть привлекательной "вообще", с малознакомыми очень боюсь. Меня всегда коробили советы девушкам по завоеванию мужчин: быть со всеми милой, всем улыбаться и пр. Как будто если я им нравлюсь, я несу ответственность за их симпатию и чувства (туманная мысль)?
Я отчетливо вдруг понимаю и чувствую этот страх нравиться. Но не понимаю, что мне с этим осознанием делать? Мне нужен психолог? По-моему, бояться нравиться ненормально. Как сохранить чувство безопасности и не бояться быть привлекательной?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?