Live:
Наталия Горская
Наталия Горская 23 minutes тому: «Колеги написали вже багато важливих моментів, хочу "підсвіти" ще один. Це така важлива річ як кордони. В ваших дописах дуже багато прикладів порушення ваших кордонів з боку»
Анна Автонділова
Анна Автонділова 4 hours тому: «Доброго дня! Помічаю, що в вашому тексті дуже багато епізодів про реакції інших людей на вас - мами, тати, дідуся, незнайомих людей на весіллі. І водночас кожне ваше рішення ви дет»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 4 hours тому: «Дякую Вам за відверту відповідь та за розгорнуті уточнення, завдяки яким тепер можна більш впевненіше говорити про те, що все таки могло змусити Вас піти на стосунки з іспанцем. Л»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Тата Age: 25

Как перестать все контролировать?

Здравствуйте!

В отношениях с парнем всплыло то, что я все пытаюсь контролировать. Я всегда и везде перестраховываюсь, всегда с планами бвгдея. Это помогало учиться. Это ок в работе. Я все контролю не из вредности. Так я понимаю, что все ок и я в безопасности.

Я полностью доверяю парню, с ним я в безопасности, он честен и открыт со мной. Но задаю ему вопросы вопросы, которые, как он говорит, немного в сторону контроля. Я не знаю, какой привести пример. Например, почему тебя вчера не было онлайн полдня. Хотя вчера он объяснил, что спал, а потом готовился к работе. То есть, у меня уже есть ответ, но я почему-то жду какого-то подтверждения, отчетности. Хотя не хочу этого, само получается. Или он сказал, что у него сложности. Пока не готов о них говорить, попросил, не переживать, сказал, что все сам вырулит, а потом объяснит. И я все равно вставила любопытство, мол, скажи, с чем связано.

Объективно понимаю, что иногда можно спрашивать меньше. Не быть слишком активной в этом плане. Но подсознательно я боюсь, что, как только я все перестану контролировать и знать, что-то пойдет не так. Хотя головой и душой понимаю, что все нормально, и мне просто нужно чуть отпускать ситуацию, не заморачиваться.

Момент еще и в том, что он сам привык все контролировать. Делает это по-доброму, по-мужски, адекватно. Без лишних вопросов и по делу. Мне приятно. И сам рассказывает мне больше, чем кому-либо. Но у меня как шило во всех местах.

Это от родителей. Я знаю. Они гиперопекали меня всегда, все выспрашивали, ставили кучу вопросов. И я, разумеется, это приняла, как норму. Я это понимаю. Поэтому терпеть не могу, когда меня контролируют и все хотят обо мне знать.

Я уже стараюсь договариваться с собой, просто не говорить то, что и так очевидно, не переспрашивать там, где уже прозвучал ответ. Но это все равно проскакивает в общении с парнем. Он очень просит, чтобы я проработала этот момент. Сказал, даст время, не будет сильно реагировать, пока я не перестроюсь.

Подскажите, пожалуйста, как себя успокоить и прекратить вот так все контролировать, по крайней мере в отношениях? Благодарю!
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?