Чоловік мамин синочок?
Розпочалось з першого знайомства - мама мене почала одразу критикувати,від одягу до зовнішнього вигляду (одразу додам,що працюю я одна+оплачую чоловіку недешеве навчання,відповідно не завжди є гроші на новий одяг та перукаря). Коли ми вирішили жити в мене - вона плакала,кожного разу коли ми її навідували,відпускала як останню дорогу.
На розписку ми вирішили бути двоє,а далі святкувати з батьками. Мої погодились,його ж без попередження прийшли та організували святкування,оскільки так було правильно на їх думку. Звісно,я трохи обурилась від чого чоловік влаштував сварку. Перші 1-3 міс були важкими - з однієї сторони мама завжди плакала,з іншої чоловік декілька разів на тиждень їздив до неї (говорив,що скучає) при чому без мене (навіть не пропонуючи). Я запропонувала їздити разом,щоб вона звикала і до мене. Він погодився але від цього легше не стало. Коли припинилась критика - отримала інший момент: мені не можна було їй перечити. Одного разу чоловік влаштував істерику,бо я відмовилась брати в неї продукти,яких в нас достатньо. Як я зрозуміла,проблема була саме в тому,що перечити його мамі не можна.
Через 3-4 міс,коли навідували його маму вона плакати припинила але почалась війна. В перші дні я забарала дитину і ми поїхали в село (недалеко від міста,де ми жили і його мама). Чоловік не знаходив собі місця,хотів їхати назад,оскільки там його мама і що буде,коли ракета влучить в її дім. На запитання,хто буде захищати нас,бо якщо зачепить місто його мами,то і нас,задумався і таки пару днів був з нами. Але сказав,що коли мама буде не в безпеці - він буде відвозити її,ну і мене вже. Тобто в будь якому випадку - в першу чергу маму.
Також дуже дивують їх розмови: люблю тебе мамочко,цьомаю і постійні зривання з місця,де б він не був за першим дзвіноком мами.
Я працюю багато і іноді хочу відвести дитину до його мами,щоб відпочити (там є донька його рідного брата і вони гарно граються): кожного разу треба просити дуже довго,бо мама стомлена,хоче відпочити. А я не стомлена,працюючи на трьох? (дитина від мого попереднього шлюбу). Мою дитину як внучку вони не сприймають. Навіть одного разу його мама купила їй курку,я поцікавилась скільки вона коштує,бо куртка гарна і хотіла купити ще таку ж. Чоловік довго нервував,сварився і таки не запитав,мотивуючи,що моя мама купляє їй одяг,бо це внучка,а його не зобов'язана і це подарунок. Чи це нормально?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.