Питання від:
Вікторія
Вік:
30
Чоловік мамин синочок?
Доброго ранку! Рік тому ми одружились з чоловіком - стосунки у нас хороші до моменту поки не зайде мову про його маму.
Розпочалось з першого знайомства - мама мене почала одразу критикувати,від одягу до зовнішнього вигляду (одразу додам,що працюю я одна+оплачую чоловіку недешеве навчання,відповідно не завжди є гроші на новий одяг та перукаря). Коли ми вирішили жити в мене - вона плакала,кожного разу коли ми її навідували,відпускала як останню дорогу.
На розписку ми вирішили бути двоє,а далі святкувати з батьками. Мої погодились,його ж без попередження прийшли та організували святкування,оскільки так було правильно на їх думку. Звісно,я трохи обурилась від чого чоловік влаштував сварку. Перші 1-3 міс були важкими - з однієї сторони мама завжди плакала,з іншої чоловік декілька разів на тиждень їздив до неї (говорив,що скучає) при чому без мене (навіть не пропонуючи). Я запропонувала їздити разом,щоб вона звикала і до мене. Він погодився але від цього легше не стало. Коли припинилась критика - отримала інший момент: мені не можна було їй перечити. Одного разу чоловік влаштував істерику,бо я відмовилась брати в неї продукти,яких в нас достатньо. Як я зрозуміла,проблема була саме в тому,що перечити його мамі не можна.
Через 3-4 міс,коли навідували його маму вона плакати припинила але почалась війна. В перші дні я забарала дитину і ми поїхали в село (недалеко від міста,де ми жили і його мама). Чоловік не знаходив собі місця,хотів їхати назад,оскільки там його мама і що буде,коли ракета влучить в її дім. На запитання,хто буде захищати нас,бо якщо зачепить місто його мами,то і нас,задумався і таки пару днів був з нами. Але сказав,що коли мама буде не в безпеці - він буде відвозити її,ну і мене вже. Тобто в будь якому випадку - в першу чергу маму.
Також дуже дивують їх розмови: люблю тебе мамочко,цьомаю і постійні зривання з місця,де б він не був за першим дзвіноком мами.
Я працюю багато і іноді хочу відвести дитину до його мами,щоб відпочити (там є донька його рідного брата і вони гарно граються): кожного разу треба просити дуже довго,бо мама стомлена,хоче відпочити. А я не стомлена,працюючи на трьох? (дитина від мого попереднього шлюбу). Мою дитину як внучку вони не сприймають. Навіть одного разу його мама купила їй курку,я поцікавилась скільки вона коштує,бо куртка гарна і хотіла купити ще таку ж. Чоловік довго нервував,сварився і таки не запитав,мотивуючи,що моя мама купляє їй одяг,бо це внучка,а його не зобов'язана і це подарунок. Чи це нормально?
Розпочалось з першого знайомства - мама мене почала одразу критикувати,від одягу до зовнішнього вигляду (одразу додам,що працюю я одна+оплачую чоловіку недешеве навчання,відповідно не завжди є гроші на новий одяг та перукаря). Коли ми вирішили жити в мене - вона плакала,кожного разу коли ми її навідували,відпускала як останню дорогу.
На розписку ми вирішили бути двоє,а далі святкувати з батьками. Мої погодились,його ж без попередження прийшли та організували святкування,оскільки так було правильно на їх думку. Звісно,я трохи обурилась від чого чоловік влаштував сварку. Перші 1-3 міс були важкими - з однієї сторони мама завжди плакала,з іншої чоловік декілька разів на тиждень їздив до неї (говорив,що скучає) при чому без мене (навіть не пропонуючи). Я запропонувала їздити разом,щоб вона звикала і до мене. Він погодився але від цього легше не стало. Коли припинилась критика - отримала інший момент: мені не можна було їй перечити. Одного разу чоловік влаштував істерику,бо я відмовилась брати в неї продукти,яких в нас достатньо. Як я зрозуміла,проблема була саме в тому,що перечити його мамі не можна.
Через 3-4 міс,коли навідували його маму вона плакати припинила але почалась війна. В перші дні я забарала дитину і ми поїхали в село (недалеко від міста,де ми жили і його мама). Чоловік не знаходив собі місця,хотів їхати назад,оскільки там його мама і що буде,коли ракета влучить в її дім. На запитання,хто буде захищати нас,бо якщо зачепить місто його мами,то і нас,задумався і таки пару днів був з нами. Але сказав,що коли мама буде не в безпеці - він буде відвозити її,ну і мене вже. Тобто в будь якому випадку - в першу чергу маму.
Також дуже дивують їх розмови: люблю тебе мамочко,цьомаю і постійні зривання з місця,де б він не був за першим дзвіноком мами.
Я працюю багато і іноді хочу відвести дитину до його мами,щоб відпочити (там є донька його рідного брата і вони гарно граються): кожного разу треба просити дуже довго,бо мама стомлена,хоче відпочити. А я не стомлена,працюючи на трьох? (дитина від мого попереднього шлюбу). Мою дитину як внучку вони не сприймають. Навіть одного разу його мама купила їй курку,я поцікавилась скільки вона коштує,бо куртка гарна і хотіла купити ще таку ж. Чоловік довго нервував,сварився і таки не запитав,мотивуючи,що моя мама купляє їй одяг,бо це внучка,а його не зобов'язана і це подарунок. Чи це нормально?
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
