Чоловік мамин синочок?

Доброго ранку! Рік тому ми одружились з чоловіком - стосунки у нас хороші до моменту поки не зайде мову про його маму.
Розпочалось з першого знайомства - мама мене почала одразу критикувати,від одягу до зовнішнього вигляду (одразу додам,що працюю я одна+оплачую чоловіку недешеве навчання,відповідно не завжди є гроші на новий одяг та перукаря). Коли ми вирішили жити в мене - вона плакала,кожного разу коли ми її навідували,відпускала як останню дорогу.
На розписку ми вирішили бути двоє,а далі святкувати з батьками. Мої погодились,його ж без попередження прийшли та організували святкування,оскільки так було правильно на їх думку. Звісно,я трохи обурилась від чого чоловік влаштував сварку. Перші 1-3 міс були важкими - з однієї сторони мама завжди плакала,з іншої чоловік декілька разів на тиждень їздив до неї (говорив,що скучає) при чому без мене (навіть не пропонуючи). Я запропонувала їздити разом,щоб вона звикала і до мене. Він погодився але від цього легше не стало. Коли припинилась критика - отримала інший момент: мені не можна було їй перечити. Одного разу чоловік влаштував істерику,бо я відмовилась брати в неї продукти,яких в нас достатньо. Як я зрозуміла,проблема була саме в тому,що перечити його мамі не можна.
Через 3-4 міс,коли навідували його маму вона плакати припинила але почалась війна. В перші дні я забарала дитину і ми поїхали в село (недалеко від міста,де ми жили і його мама). Чоловік не знаходив собі місця,хотів їхати назад,оскільки там його мама і що буде,коли ракета влучить в її дім. На запитання,хто буде захищати нас,бо якщо зачепить місто його мами,то і нас,задумався і таки пару днів був з нами. Але сказав,що коли мама буде не в безпеці - він буде відвозити її,ну і мене вже. Тобто в будь якому випадку - в першу чергу маму.
Також дуже дивують їх розмови: люблю тебе мамочко,цьомаю і постійні зривання з місця,де б він не був за першим дзвіноком мами.
Я працюю багато і іноді хочу відвести дитину до його мами,щоб відпочити (там є донька його рідного брата і вони гарно граються): кожного разу треба просити дуже довго,бо мама стомлена,хоче відпочити. А я не стомлена,працюючи на трьох? (дитина від мого попереднього шлюбу). Мою дитину як внучку вони не сприймають. Навіть одного разу його мама купила їй курку,я поцікавилась скільки вона коштує,бо куртка гарна і хотіла купити ще таку ж. Чоловік довго нервував,сварився і таки не запитав,мотивуючи,що моя мама купляє їй одяг,бо це внучка,а його не зобов'язана і це подарунок. Чи це нормально?