Пацієнти (In Treatment) (Пэрис Барклай, Родриго Гарсия, Джим МакКэй). Обзор психолога.

У Психолога » Психологические обзоры » психотерапия » Пацієнти (In Treatment) (Пэрис Барклай, Родриго Гарсия, Джим МакКэй)
психолог
Автор обзора психолог

 
In Treatment

Мій аналіз первинного інтерв’ю на прикладі епізоду з фільму «Пацієнти». Серія 2, сезон 1.


АЛЕКС


Алекс зайшов впевнено,не знімаючи затемнених окулярів, демонструючи свою домінуючу позицію і ніби тримаючи інтригу. Одразу почав торкатись книг, перекладати предмети, вести себе так ніби він господар дому.


Перша фруструюча ситуація заставила трансформувати тривогу в контроль і це виглядало так ніби «Якщо я буду господарем ситуації, то мені не страшно», а можливо ця тривога трансформувалась в дію : щоб не тривожитись я мушу конче щось робити ?!


Алекс з порогу запитує які правила, і це теж вказує на його бажання грати наввипередки.


Позиція терапевта : терапевт теж хоче зберегти свою домінуючу позицію і дозволяє собі тонко пожартувати « Пацієнт завжди неправий!», а потім додає «Це професійний жарт».


Алекс ненадовго вибитий з сідла, але швидко оговтується і наносить наступний удар:


- Ви мене впізнаєте?
Т: А мав би?
- Так, Ви ж кращі! – і це звучить радше як претензія і іронія.


Далі Алекс продовжує пояснювати терапевту, що він і справді шукав для себе кращого з кращих, і перед зустріччю збирав про терапевта особисту інформацію і відгуки.


-Я завжди звертаюсь до найкращих!
Т: Для Вас це важливо?
Так.


Перед нами розігрується сцена , де головний герой хоче бути впізнаним і від цього не зруйнованим. Так ніби він промовляє « Це ж я ! Впізнайте мене! Ви мусите! Хто як не Ви! Але дозвольте мені жити, якщо зрозумієте, хто перед Вами»


За краями сцени ми бачимо як Алекс прагне оцінки себе як кращого за інших і це може зробити тільки такий же. Він ніби шукає рівного по грі гравця, але м’яча старається тримати на своєму полі. Водночас йому страшно , а що якщо це і справді найкращий, Що тоді? Чи зможе він пережити програш, чи витримає той кращий його безпомічність, чи залишиться він поруч без осуду і критики?


Далі все відбувається ніби в підтвердження цієї сцени : Алекс розповідає про важливу подію, яка трапилась під час останнього його вильоту на бойове завдання. Алекс- льотчик- бойовик, який виконує небезпечні і вбивчі прикази. Терапевт дізнається,що перед ним вбивця 16 мусульманських дітей. І знову пацієнт очікує на якусь особливу реакцію терапевта на цю інформацію, так ніби тепер терапевт має сказати «О, я тебе впізнаю!», але цього не стається, бо терапевт зберігає спокій і ігнорує це бажання Алекса бути впізнаним. Тоді Пацієнт згущує фарби і пояснює, що відбувся витік інфи і тепер за його відрізану голову дають велику винагороду: місце в раю і 40 цнотливих дівчат!


Терапевт уважно слухає, але очікуваної реакції все рівно пацієнт не добивається. Тоді Алекс починає дещо нападати на терапевта, його темп мови пришвидшується, голос підвищується. Він говорить про цю подію так, ніби цим хвалиться , це його добре виконана робота, бо він професіонал. І поки він, Алекс виконує такі небезпечні місії, то терапевт спокійно заробляє гроші розмовами.


Мабуть тут можемо говорити про контр перенос терапевта, бо добре прослідковується відчуття провини. Тому . мабуть терапевт і спитав про кількість вбитих дітей. Натомість , Алекс , вже тепер спокійно, виправдовуючись, говорить, що це тільки робота і він добре спить, і в нього завжди багато роботи.


Т- якої роботи?
А- всякої різної!


В цей момент Алекс згадує батька, який після смерті мами завжди щось робив. Алекс чекав, коли тато зірветься але той тільки казав, що мама залишила бардак.


(Дозволю собі нагадати, що в першій сцені Алекс теж свою тривогу гасив тим, що щось робив з книгами і предметами)


В цьому місці терапевт вперше робить інтервенцію, вказавши, що Алекс порівнює смерть мами зі своїм останнім завданням.


Як же відреаговує Алекс? Він дає супротив. Каже, що це не так. Смерть мами – це дуже болісна подія, а той виліт – це рутина.


Але після цієї інтервенції розмова змінилась, так ніби тепер Алекс може розказати щось більше. Так ніби йому більше не потрібно робити виклик терапевту. Він навіть скинув шкірянку і налив собі води. Його поза змінилась. Він розслабився і нахилився до терапевта.


Алекс розповідає про те, що він разом зі своїм другом-геєм любить бігати по 10-15 км. Та ось одного разу він вирішив пробігти 35 км і це закінчилось сердечним приступом. Він фактично вмер. Його серце зупинилось на декілька секунд. В нього було 2,7% шанса вижити. І ось він вижив. Але замість радощів, пацієнт тут же говорить , що готовий засмутити слухача. Терапевт слухняно йде за пацієнтом, даючи йому можливість говорити.


А -Я не бачив світла в кінці тунелю. Я його (тунель) не пройшов. Але мене всі тільки про це і питали. Тато, дружина, всі!
Т: Ви сумуєте, що розчарували рідних?
А - Ні, в мене були інші думки.
Т: І що в Вас було в голові?    
А: Чи в мене стоїть!?
Бабця згадувала про «стояк мертвеця», коли помер дідо.
Т: І що для Вас ерекція?
А: Це означало б, що я вмер.
Т конфронтує : Але я думав, що Ви боялись мати ерекцію при другові – геєві.


Це звучить як виклик , як щось таке, що кидає тінь на такого бравого пілота-мужчину. Щось, що робить його вразливим і немужнім.
Алекс знітився:


-Ви думаєте, що я боюсь гомосексуалістів?
Т- не конче, але я хочу прояснити.
А – ерекції не наступило, розслабтесь.


Тут ми спостерігаємо як пацієнт тримає ситуацію в своїх руках, і навіть ,коли його загнали в кут , може зупинити і переключити розмову.


А: Але я пам’ятаю все до втрати свідомості. «Втрата свідомості»- чудний вираз!
Т: Чим він чудний?
А: Мій батько все вимірював втратами і придбаннями. Це його стиль
Т: І ця втрата свідомості якось пов’язана з манерою батька? Я правий?


Тут терапевт хоче повезти пацієнта в бік стосунків Алекса з батьком, даючи таку інтерпретацію. Та Алекс ще не готовий. Ще рано.


А: Стоп. Давайте не будемо спішити про відносини батьків і дітей.
Т: Ще рано?
А: Я знаю що рано!


Терапевт відчуває злість і роздратування (можливо це контр перенос), тому відбувається наступний діалог:


Т: Ви мене перевіряєте?
А: Так. Я мушу Вас перевіряти. Я Вам плачу гроші.
Т: Ви стали мене перевіряти як тільки переступили поріг. Вам важливо, щоб я відповідав певним критеріям.
А: І що тут поганого. Ви незнайомець. Я не відкриюсь поки не зрозумію, що можу Вам довіритись. Я Вам плачу хороші гроші. А мені добиратись сюди півтори години.


Ці репліки ніби звинувачують терапевта. Так ніби це він винен в незручностях Алекса. Терапевт явно злиться і нервує, бо починає перебирати пальцями.


Т: Як Ви дізнаєтесь, що я для Вас достатньо добрий?
А: Дізнаюсь по вашій думці.
Т: З приводу чого?


Алекс починає описувати як він був заморожений в камері на 48 годин. Терапевт пробує його вернути до попереднього питання, але Алекс зупиняє його і, знову каже, що той нетерплячий, а мав би слухати його. Він затягує час на опис несуттєвих деталей ніби спеціально, щоб вказати хто тут головний а хто залежний. Зрештою терапевт здається і іде за клієнтом.


Т: Розкажіть про ті 48 годин.
А:Я відчув втому, смертельну втому і виснаження, але і відчув полегшення, коли вернувся в реальний світ.
Т: Це залежало від Вас?
А: До чого це?
Т: Я кажу про Ваше бажання жити. І Ви так старались, але інші були розчаровані.
А: Так. Адже я жодного дня не провів в лікарні.
Т: Тоді, можливо, Ви злитесь не на тих, хто питав про тунель, а на себе і своє тіло, яке Вас зрадило. Це не мало б відбутись з таким як ти?!


Тут Алекс пригадує слова старшого брата, який мав свою теорію про те, що Бог одарює талановитих спортсменів по повній програмі: вони і красиві і успішні. Це еволюція.


Т: Що у Вас з футболом?
А: Це не моя гра!


Дивно чому терапевт питає саме про цей вид спорту. В мене теж в ході інтерв’ю склалось враження , що ці двоє грають у футбол))) Хтось пасує, хтось не віддає м’яча і біжить до лінії воріт.


А: Ви говорите з людиною, в якої все життя було ідеальним. Це не наш вибір – саме життя визначило нам бути найкращими.
Т: А що це означає?
А: Це означає, що ти вже народжуєшся і розумієш, що талановитий, бо пілотом- асом ти не можеш стати просто так. Це не для слабаків!
Т конфронтує : Тобто якщо Ви не добиваєтесь свого максимуму, то Ви незадоволені?
А: Ні, це не те.


Пауза. Міняється тема. Можливо ця тема вперлась в опір пацієнта.


А: Хочу знати вашу думку: я вирішив поїхати туди. Але друг сказав, що перед тим мушу сходити до психолога.
Т: Це небезпечно?
А: Ні. Мене навіть жінка не впізнала по тій фотографії. Я прийшов до Вас проконсультуватись.
Т: тобто Ви прийшли щоб я Вам сказав, що вернутись на місце бомбардування це добре?
А: Так.
Т: Ви хочете щоб я був відповідальний за це рішення?
А: Ні не думайте, що я ухиляюсь від відповідальності.


Тут терапевт дозволяє зробити собі інтерпретацію цього діалогу:


Т: Але «саме життя» визначило Вам бути льотчиком , може такий підхід Вас влаштовує, бо не треба самому приймати рішення. Це звільняє Вас від відповідальності. Рішення приймає командир , Ви – тільки виконуєте.


І тут же Алекс віддає пас терапевтові принижуючи його словами про оплату:


А: Стоп. Ви хочете сказати, що я хочу, щоб Ви стали моїм командиром? Нехай. Ви готові бути моїм командиром за 150 $ за годину?
Т: Боюсь, я не достатньо кваліфікований для цього. Може Ви самі станете собі командиром?
А: О, ні. А Ви ще рахуєтесь найкращим.
Т: Я не кращий. Можливо, Ви , Алекс, кращі, але я ні.


Терапевт ухиляється від удару. Дозволяє собі бути слабким і при цьому спокійним. Він показує, що це можливо – бути не найкращим.


Терапевт задає ще одне запитання і переходить до остаточної інтерпретації проблеми.


Т: Коли Ви бігли 35 км скільки це зайняло?
А: 3 години
Т: А Вам не видається дивним, що одразу після завдання Ви берете відпуск і наперекір порадам друга, Ви себе заганяєте? Робите все, щоб не вернутись на службу. І цей Ваш приступ як бажання понести покарання за зроблене.


Алекс просить каву.


Т: Наш час вийшов.
А: Але я ще не все обговорив.
Т: Буду радий знову побачитись.


Алекс встає і недбало кидає гроші на стіл.


А: Удачі мені не побажаєте?
Т: Так. Удачі, Алекс.


В останній сцені інтерв’ю пацієнт потребує уваги і турботи зі сторони терапевта. Можливо, це проекція на батька. Розчарування від того, що терапевт обірвав зустріч, що не вислухав стільки скільки цього потребував Алекс і як реакція – принизливе кидання грошових купюр на стіл терапевта. Все, що може зробити нарцистично уражений пацієнт – це вибрати собі ідеального терапевта і знецінити його. Але це не просто терапевт для Алекса, скоріш за все це проекція його батька. І тоді на поверхню виступає нерозв’язаний едипальний конфлікт. Він боїться гніву батька, але водночас хоче його знищити. Страх кастрації проявляється навіть в сцені з серцевим приступом : ерекція означала б смерть.


Бесплатная рассылка интересностей!

Обзоры книг и фильмов -- комментарии к художестенным произведеням, добавленные на сайт нашими психологами.

Другие обзоры психологов

Комментарии посетителей

Комменариев: 1

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
qr