Що знає Олівія (міні-серіал)
Ліза Холоденко (сценаристка Елізабет Страут)
Охарактеризувати цю міні-драму, мабуть, можна цією цитатою: "Людина — це не відповідь. Людина — це запитання". Серіал — це нарізка з різних часів життя головної героїні. І те, що має відчути глядач, на мою думку, — це відчуття розкриваючогося бутона: спершу щось стиснуте, зелене, тверде, потім велике, різнобарвне.
Головна героїня постає в образі неприступної, можливо навіть зарозумілої жінки, але все це лише маска, за якою ховаються таємниці, глухий біль, відчай, самоіронія та неймовірна воля до життя. Спочатку співчуття викликає все її оточення, а вона сама здається справжнім деспотом. Але поступово вона постає без гриму, хоч і ненадовго — цього достатньо. "Що знає Олівія" — з тих фільмів, які залишають мінорне, але не драматичне післясмак.
Подобне відчуття у мене завжди викликали книги Айріс Мердок. Здавалося неймовірним, що вона могла писати про старих, будучи молодою: "а що, як у старості все інакше?!".
Зазвичай я починаю з книг, а вже потім дивлюся фільми. Мабуть, позначається звичка — потрібно уявити героїв та все їхнє оточення, а вже потім — як бачить режисер. З "Олівією Кіттерідж" вийшло інакше, і це анітрохи не зменшило бажання читати книгу. Навпаки. Книга органічно доповнила режисерський погляд.
Можливо, десь поруч із вами є така ж холоднокровна та їдка Олівія, яку часом хочеться викинути за борт, і, можливо, цей серіал саме для вас.
