"Нелюбов" - відмінний психологічний трилер, в якому напруга зростає з кожним кадром. Ця стрічка є лауреатом Каннського кінофестивалю.
Щоб переглянути фільм, потрібна сміливість, а щоб його інтерпретувати, необхідна готовність визнавати неприємні речі та шукати їх причини.
Фільм розповідає про сучасну сім'ю, в якій чоловік і жінка Женя та Борис збираються розлучитися, але не можуть вирішити, з ким залишити сина Альошу. У низці конфліктів і нескінченних взаємних претензій вони відверто нехтують ним, і 12-річний Альоша, відчуває абсолютну непотрібність обом батькам. Після їх чергової сварки, яку він почув уночі, в якій йшлось про те, що батькам зручно відправити сина у дитячий будинок задля їхнього "щасливого життя", Альоша на наступний день йде до школи та не повертається.
Батькам і в цьому випадку не до сина, хоч і вони розпочали згодом його пошук. Загалом Альоша два роки перебував у розшуку, під кінець фільму це питання залишилось відкрите, що з хлопчиком ми не знаємо. Батьки розійшлися по своїм новим сім'ям. В яких новими вони не стали, і принесли себе туди такими ж, які вони були до розлучення.
Також сюжетна стрічка транслює масштаб проблеми починаючи з себе з сім'ї, як це все народжується, і як це видно на подальших подіях, які наслідки у ширшому колі, як це відправляється у світ. Ілюстрація занедбаних будівель, холод, політичні події змушує задуматись наскільки важливими є ці маленькі події, і що може з них розростись.
У даному фільмі чітко прослідковується нарцисична травма, яка породжує в Альоши рану у відношення до власної самості. В такому випадку часто буває неприйняття себе. І тут видно травму відкинутої дитини. У батьків відсутня емпатія. Яка манера спілкування?! Батьки прибрали дитину зі своєї реальності.
Відсутність: емпатії, розуміння іншого, прийняття іншого — це все і є нарцисичні прояви, які вдало продемонстровані у головних героїв фільму. Інфантильність, коли батьки поводяться не як дорослі, а як діти. Це свідчить про те, що батьки самі не знали, що таке теплі, близькі відносини. Не мали досвіду у своїх дитячо-батьківських відносинах. І транслюють у свою нову сім'ю все те, що мали у своїх родинах в дитинстві. Батьки самі себе не признають, мама в телефоні, батько замкнений у своїх почуттях. Дорослі, які не знають, що це таке бути любимими. І по сюжету видно, що вони зовсім внутрішньо не змінились. Продовжують в тому ж темпі. Йде повтор сімейного сценарію.
Підсумовуючи хочеться сказати, як важливо приймати свої почуття та емоції й не нести шкоди іншим. Той випадок, коли варто усвідомити, прийняти. Якщо ми будемо розпізнавати, по іншому дивитимемось на ті чи інші події, цих шкідливих повторів буде менше і менше.
