Невчасна людина

Уявіть собі, що ви їсте улюблену страву, а вам не смакує. Ви не відчуваєте абсолютно нічого. Ви не чуєте запаху, не розрізняєте температуру приготовленого, не відчуваєте на смак сіль, перець, спеції – все однакове, безлике. Уявіть далі. Ви спілкуєтеся з друзями, ну, не те щоб із друзями, так, із колегами, знайомими. Ви говорите на нудні теми, які нікого з вас насправді не цікавлять і не хвилюють, але ви це робите для того, щоб бути таким, як усі – так само прийнято, так само треба, такі правила. Ви смієтеся з невеселих жартів, обмінюєтеся дурними, безжиттєвими фразами, і життя продовжується далі. Ви зустрічаєте жінку, яка ніби й відповідає вам взаємністю. Ви відчуваєте щось на зразок радості, можливо, навіть і кохання, але виявляється, що секс із цією жінкою одноманітний і безчуттєвий, життя разом – прісне. Виявляється, що її не цікавить, що з вами відбувається, чого ви хочете, як вам живемо, що вас тривожить. Їй до вас немає діла. На роботі в вас усе складається, якщо це так називається. Вам дають кабінет із великим вікном, знайомлять із колегами, босс запрошує вас у гості… Ніби, все добре, живи та радуйся, але робота не тішить, усмішки штучні, люди фальшиві… Ви б уже й готові були померти, адже страху теж не відчуваєте, та й втрачати, власне, нічого. Але й це у вас не виходить зробити, бо ви безсмертні. І ось ви помічаєте світло в кінці тунелю – ви чуєте музику десь там, глибоко в підвалі, далеко-далеко… Ви робите все можливе, щоб дістатися до цього місця, щоб побувати там хоч на мить, хоч на хвилинку. Ви чуєте запах випічки. Вам навіть удається вкрасти й спробувати шматочок тільки що спеченого ягідного пирога. Вам удається відчути смак, відчути жар, але щастя триває недовго, лише мить… Оточуючі з цікавістю дивляться на вас і починають відчувати щось живе всередині, можливо, інтерес, можливо, кохання, можливо, щось, що нагадує їм давно забуте почуття життя. Але це невигідно суспільству. Системі вигідно вирощування роботів, які підкоряються командам і виконують покладені на них функції. Система холодна. Їй немає діла до ваших почуттів. Ви стаєте незручним цьому суспільству. Ви – порушник спокою, ви порушуєте звичний уклад життя, ви незручні цьому світові, ви змушуєте людей відчувати почуття, стикатися зі своїми потребами, заглядати глибоко в власну душу. Хіба не простіше жити на автоматі, існувати у створеній кимось системі, нічим не відрізнятися, бути як усі… Але ви вже не можете, і вас виключають.